Синкопальні стани

Визначення. Тимчасова втрата свідомості у зв’язку з транзитор­ною глобальною церебральною гіпоперфузією, що характеризуєть­ся швидким початком, короткою тривалістю і спонтанним повним відновленням.

Класифікація синкопальних станів:

1.   Рефлекторні (неврогенні) запаморочення:

1. вазовагальні: внаслідок емоційного стресу; ортостатичне на­вантаження;
2. ситуаційні: чхання, кашель; стимуляція ШКТ (ковтання, дефекація, вісцеральний біль); реакція на сечовиділення; після фізич­ного навантаження; постпрандіальні; інші (сміх, підняття тяжких предметів);
3. подразнення каротидного синуса;
4. атипові (неуточнений тригер або атипичні прояви).

2.   Запаморочення внаслідок ортостатичної гіпотензії:

1. первинна вегетативна недостатність: чиста вегетативна недо­статність, множинна системна атрофія, хвороба Паркінсона з вегетативною недостатністю, деменція Леві;
2. вторинна вегетативна недостатність: цукровий діабет, амілоїдоз, уремія, травма спинного мозку;
3. ортостатична гіпотензія, спровокована хімічними речовина­ми або ліками: алкоголь, діуретики, вазодилататори, фенотіазиди, антидепресанти;
4. дефіцит ОЦК: кровотеча, діарея, блювання та ін.

3.   Кардіогенні запаморочення:

1. аритмогенні:
   • брадикардія: дисфункція синусового вузла, включаючи синд­ром тахі- / бради-; порушення AV-провідності; дисфункція імплан-тованого водія ритму;
   • тахікардія: суправентрикулярна; шлуночкова;
   • бради- і тахіаритмії, спричинені прийомом ліків;
2. структурна патологія:
   • кардіальна: клапанні вади серця, гострий коронарний синд­ром,  гіпертрофічна  кардіоміопатія,  внутрішньосерцеві  об’ємні утворення, перикардит/тампонада, вроджені аномалії розвитку коронарних артерій, дисфункція протезу клапана і т. д.;
   • інші: емболії малого кола кровообігу, гостре розшарування аневризми аорти.

Діагностика

Клінічні ознаки. Можливі передвісники синкопе: головний біль, нудота, слабкість, пітливість, порушення зору. Хворий раптово втрачає свідомість, блідий, його кінцівки холодні, скелетні м’язи розслаблені, можливі судоми обличчя та тулуба. Пульс слабкий або аритмічний, АТ знижений, дихання поверхневе, холодний піт. Зі­ниці звужені, але реакція на світло збережена. У горизонтальному положенні свідомість швидко та повністю відновлюється, хворий орієнтується, пам’ятає, що передувало непритомності.

Первинна оцінка хворого повинна дати відповідь на три основні питання: Чи є синкопальним епізод? Чи може бути встановлений етіологічний діагноз? Чи є дані для підозри високого ризику серцево-судинних захворювань або смерті? Первинна оцінка включає:

1. Ретельний збір анамнезу, в тому числі встановлення:
   • чи була втрата свідомості повною?
   • чи була втрата свідомості транзиторною зі швидким розвит­ком нападу чи нетривалою?
   • чи було у пацієнта відновлення стану спонтанним, повним чи з ускладненнями?
   • чи втрачав пацієнт постуральний тонус?

Якщо відповіді на ці питання позитивні, то, імовірно, маємо справу з синкопе. Якщо ж хоча б на одне питання відповідь нега­тивна, слід виключати інші форми втрати свідомості.

2. Об’єктивне обстеження, у тому числі AT стоячи, ЕКГ. Тільки з урахуванням цих даних можна проводити подальше обстеження:

• масаж каротидного синусу у пацієнтів віком молодше 40 ро­ків;
• ехоКГ у разі підтвердженого захворювання серця або при пі­дозрі на нього;
• ЕКГ-моніторування при підозрі на синкопе аритмічного по­ходження;
• ортостатичні проби у разі, якщо синкопе асоціюється з пере-буванням у положенні стоячи чи при підозрі на рефлектор­ний механізм.

Інші обстеження, такі як неврологічне, аналіз крові, показані при підозрі на несинкопальну природу втрати свідомості.

Фактори високого ризику, наявність яких потребує госпіталіза­ції чи надання інтенсивної допомоги: тяжке органічне захворю­вання серця чи ішемічна хвороба серця, клінічні чи ЕКГ-ознаки аритмогенного синкопе, важливі супутні патологічні стани.

Основні принципи невідкладної допомоги

Мета — забезпечення адекватного мозкового кровотоку. Під час відновлення свідомості не поспішати піднімати хворого. Ліку­вання не показано при одноразовому синкопе у хворих, які не ма­ють високого ризику.

Загальні заходи. Покласти хворого на бік, схилити голову донизу, та припідняти ноги (під кутом 60–70°); або посадити та опустити голову нижче колін. Розстібнути комірець, послабити тугий одяг. Окропити обличчя та шию холодною водою. Дати вдихнути пари нашатирного спирту. Зігріти хворого. Рефлекторний вплив: масаж мізинців рук (біля кореня нігтя), стискання мочок вух де­кілька разів.

Медикаментозна терапія. Визначається етіологією синкопе (див. розділи «Зневоднення», «Пароксизмальні порушення ритму» та ін).