Алкогольний панкреатит

Алкогольний панкреатит – Це запалення підшлункової залози, індуковане прийомом алкоголю. Може виникнути як на тлі хронічного алкоголізму, так і при одноразовому вживанні спиртного або його сурогатів спільно з висококалорійною жирною їжею. При цьому з’являються сильні біль у верхній частині живота, нудота і блювання, підвищення температури, діарея. Поставити правильний діагноз можна на підставі дослідження рівня панкреатичних ферментів з УЗД, КТ або МРТ, ЕРХПГ. Лікування алкогольного панкреатиту – повна відмова від алкоголю, дієта, медикаментозна терапія, за показаннями – оперативні втручання.

Алкогольний панкреатит – запалення підшлункової залози, що розвинулася у відповідь на хронічне вживання алкоголю та його сурогатів або при одноразовому прийомі спиртних напоїв одночасно з жирною їжею, курінням. Близько 50% хворих на хронічний алкогольний панкреатит гинуть протягом 20 років від початку захворювання, проте причиною смерті найчастіше служать хвороби, асоційовані з алкоголізмом, а не сам панкреатит.

Причиною розвитку алкогольного панкреатиту є токсичне ураження клітин підшлункової залози продуктами розпаду етилового спирту або речовинами, що утворюються при вживанні сурогатів. При цьому немає вирішального значення ні вид, ні якість спиртного – панкреатит може розвинутися як із щоденному вживанні пива, хорошого коньяку, і під час використання сурогатів.

Останні дослідження в галузі сучасної гастроентерології показують, що алкоголізм не відіграє вирішальної ролі у розвитку панкреатиту; передбачається генетична схильність до цього захворювання. Також не виключається індукція ураження підшлункової залози поєднанням кількох факторів: прийом спиртного, куріння, вживання великої кількості жирної їжі, збідненої білком.

Патогенез алкогольного панкреатиту досить складний. При пошкодженні клітин ферменти активуються і починають перетравлювати саму залозу, викликаючи некроз дедалі більшої кількості тканин. Розвивається набряк залози, вона збільшується та здавлює навколишні органи, її оболонка розтягується, викликаючи сильний біль. При цьому утворюються специфічні псевдокісти, заповнені некротизованими тканинами та рідким вмістом.

У тканинах залози запускається процес фіброзу, сполучна тканина, що утворилася, деформує строму і протоки, викликаючи застій секрету підшлункової залози і ще більше її пошкодження. Страждає функція виділення ферментів, у зв’язку з чим виникають диспепсичні явища. Зрештою, нормальна тканина залози заміщується жиром і сполучною тканиною, внаслідок чого починає страждати і ендокринна функція – розвивається цукровий діабет.

Відомо, що прийом спиртного викликає утворення вільних радикалів, які мають тяжку шкідливу дію на клітини. У той же час куріння провокує спазм судин та ішемію підшлункової залози, за рахунок чого пошкодження тканин посилюється. Прийом жирної їжі активізує вироблення ферментів, посилюючи їх шкідливу дію на залозу.

За характером перебігу розрізняють гострий та хронічний панкреатит. Гострий алкогольний панкреатит зазвичай розвивається при одномоментному прийомі великих доз алкоголю, якщо він супроводжувався курінням, прийомом жирної і бідної білком їжі. Ця форма вражає переважно молодих чоловіків, протікає дуже важко.

Хронічний панкреатит може розвинутись і як продовження гострого, і як самостійне захворювання. Дослідження показують, що виникнення цього захворювання можливе навіть за щоденного прийому всього 20 г алкоголю, а перші симптоми можуть з’явитися вже через 2 роки. Але найчастіше розвитку хронічного панкреатиту сприяє тривалий прийом великих доз спиртного.

Клінічна картина захворювання зазвичай маніфестує з появи сильних оперізувальних болів, хоча кілька випадків протікає і без больового синдрому. Болі локалізуються у верхній половині живота, іррадіюючи у підребер’я, спину. Можуть бути як постійними ниючими, так і раптовими гострими. Біль посилюється у положенні на спині, зменшується у вимушеному положенні сидячи та нахилившись уперед. Також біль стає сильнішим після їжі, у зв’язку з чим у пацієнтів часто розвивається страх прийому їжі. При хронічному панкреатиті біль може бути постійним помірним, після випивки або прийому жирної, гострої їжі значно посилюватися.

Також часто турбують нудота, блювання, діарея. Стілець при цьому багатий, сірого кольору, смердючий, з жирним блиском і шматочками неперетравленої їжі. Також турбують підвищений метеоризм, відрижка, бурчання у животі. Через порушення розщеплення та всмоктування поживних речовин (наслідок недостатнього вироблення ферментів підшлункової залози), а також через побоювання приймати їжу відзначається швидка втрата ваги.

При ускладненому перебігу алкогольного панкреатиту можуть формуватися кісти та абсцеси підшлункової залози, нориці з сусідніми органами або черевною порожниною, механічна жовтяниця, цукровий діабет. Тривалий хронічний нелікований панкреатит може призводити до розвитку аденокарциноми підшлункової залози.

Діагностика алкогольного панкреатиту на ранніх стадіях до того, як тканина підшлункової залози буде критично пошкоджена, практично неможлива. На початку захворювання немає ні типових ознак на УЗД, ні характерних змін в аналізах (наприклад, фермент амілаза зберігає достатню активність доти, доки її продукція не знизиться менше 10% від норми). Симптоми також з’являються тоді, коли виникає значний набряк та некроз тканини залози.

Під час збирання анамнезу обов’язково реєструють факт прийому алкоголю. Встановлення діагнозу алкогольного панкреатиту становить труднощі ще й тому, що багато хто приховує алкоголізм і навіть одноразовий прийом алкоголю.

Характерні для панкреатиту симптоми диктують необхідність проведення низки досліджень. У клінічному аналізі крові виявляють маркери запалення (високий рівень лейкоцитів, зміни лейкоформули, підвищення ШОЕ). У біохімічному аналізі крові відзначається зміна активності ферментів підшлункової залози, діагностичне значення має підвищення рівня гамма-глутаміл-транспептидази, що вказує не лише на наявність панкреатиту, а й на хронічний алкоголізм. У сечі підвищується рівень глюкози, альбуміну та трансферину. У копрограмі знаходять велику кількість нейтрального жиру, харчових волокон та жирних кислот.

Для оцінки зовнішньосекреторної роботи підшлункової залози проводиться спеціальний тест із секретином та холецистокініном (вони стимулюють вироблення ферментів залози). Після їх введення проводиться забір шести проб кишкового соку з дванадцятипалої кишки, оцінюється його кількість. У перших трьох пробах визначають рівень бікарбонатів, останніх – ферментів. Результати тесту дозволяють оцінити функцію травлення підшлункової залози.

На УЗД органів черевної порожнини оцінюють розміри підшлункової залози, наявність у ній кіст та кальцинатів, розширених проток. Також приділяється увага стану печінки та жовчовивідних проток, так як при панкреатиті їх робота також може бути порушена. На МРТ і КТ органів черевної порожнини отримують відомості про розміри та розташування залози, кісти та ділянки кальцинування, виключають пухлинний процес. Проведення ЕРХПГ (ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії) дозволяє оцінити стан проток залози. Для цього в них за допомогою ендоскопа вводять контрастний розчин, потім оцінюють результат рентгенівських знімках.

Лікування даного захворювання здійснюється під комплексним наглядом лікаря-гастроентеролога, хірурга, ендоскопіста, ендокринолога, радіолога, психотерапевта, нарколога, а за необхідності та інших фахівців. Головна й неодмінна умова лікування – відмова від алкоголю, але у разі не можна гарантувати повне відновлення. Починають лікування із загальних заходів. При тяжкому перебігу панкреатиту може бути призначений лікувальний голод протягом кількох днів. У решті випадків призначається п’ятий панкреатичний стіл, забороняється алкоголь і куріння.

Консервативне лікування включає прийом ферментних препаратів із замісною метою, протиблювотних і знеболювальних засобів. Контролюється рівень цукру, за необхідності коригується. Обов’язково призначаються жиророзчинні вітаміни, необхідні мікроелементи.

Хірургічне лікування полягає у розтині кіст та абсцесів, резекції частини залози, роз’єднанні спайок, закритті свищевих ходів. Хірургічне лікування потрібне при ускладненому перебігу панкреатиту. За необхідності операції прогнози захворювання погіршуються. Слід пам’ятати, що оперативне лікування панкреатиту значно підвищує ймовірність розвитку цукрового діабету.

Прогноз при хронічному перебігу алкогольного панкреатиту несприятливий. При гострому перебігу результат залежить від тяжкості захворювання, досить часто хвороба закінчується панкреонекрозом, який може призвести до загибелі хворого. Профілактика алкогольіндукованого панкреатиту полягає у повній відмові від алкоголю та сигарет, повноцінному харчуванні з достатнім вмістом білка, щорічному обстеженні у гастроентеролога.