Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Дисплазія шийки матки
Під дисплазією шийки матки розуміють атипові зміни епітелію в її вагінальній частині, що відносяться до передракових процесів. На ранніх стадіях свого розвитку дисплазія шийки матки є оборотним захворюванням, тому її своєчасне виявлення та усунення є надійним способом профілактики онкологічного ризику. На відміну від ерозії, що виникає при механічному травмуванні тканин, при дисплазії порушення торкаються клітинних структур тканин, що вистилають шийку матки. Захворювання на дисплазію шийки матки припадає, в основному, на вік 25-35 років і становить 1,5 випадки на 1000 жінок. Відсутність явних клінічних симптомів при дисплазії шийки матки на перший план у діагностиці ставить інструментальні, клінічні та лабораторні методики.
Загальні відомості
Під дисплазією шийки матки розуміють атипові зміни епітелію в її вагінальній частині, що відносяться до передракових процесів. На ранніх стадіях свого розвитку дисплазія шийки матки є оборотним захворюванням, тому її своєчасне виявлення та усунення є надійним способом профілактики онкологічного ризику.
На відміну від ерозії, що виникає при механічному травмуванні тканин, при дисплазії порушення торкаються клітинних структур тканин, що вистилають шийку матки. Захворювання на дисплазію шийки матки припадає, в основному, на вік 25-35 років і становить 1,5 випадки на 1000 жінок. Для розуміння патологічних процесів, що відбуваються при дисплазії шийки матки, необхідно скласти уявлення про особливості її анатомо-фізіологічної будови.
Види дисплазії шийки матки
Нижній, вузький, циліндричний відділ матки, частково розташований у черевній порожнині і частково вдається у піхву (відповідно надпіхвова і піхвова частина), є шийкою матки.
Піхвову частину шийки матки обстежують за допомогою вагінальних дзеркал під час гінекологічного огляду. Усередині по шийці матки проходить вузький цервікальний (шийковий) канал довжиною 1-1,5 см, один кінець якого (зовнішній зів) відкривається у піхву, а інший (внутрішній зів) – у порожнину матки, з’єднуючи їх.
Зсередини цервікальний канал вистелений шаром епітеліальних циліндричних клітин і містить шийкові залози, що продукують слиз. Слизовий секрет шийного каналу перешкоджає занесення мікрофлори з піхви в матку. Епітеліальні циліндричні клітини мають яскраво-червоний колір.
У зоні зовнішнього маточного зіва епітеліальні циліндричні клітини шийного каналу переходять у багатошаровий плоский епітелій, що покриває стінки піхви, піхвової частини шийки матки і не має залоз. Плоский епітелій забарвлений у блідо-рожевий колір і має багатошарову структуру, що складається з:
- базально-парабазального шару – найнижчого, глибокого шару епітелію, що утворюється базальними та парабазальними клітинами. Базальний шар плоского епітелію межує з нижчими тканинами (м’язами, судинами, нервовими закінченнями) і містить молоді клітини, здатні до розмноження шляхом поділу;
- проміжного шару;
- функціонального (поверхневого) шару.
В нормі клітини базального шару округлої форми з одним великим круглим ядром. Поступово дозріваючи та переміщаючись у проміжний та поверхневий шари, форма базальних клітин сплощується, а ядро зменшується у розмірі. Досягши поверхневого шару, клітини стають сплощені з дуже маленьким ядром.
Дисплазія шийки матки характеризується порушеннями у будові клітин та шарів плоского епітелію. Змінені епітеліальні клітини стають атиповими – великими, безформними, з ядрами і зникненням поділу епітелію на шари.
Дисплазія шийки матки може торкатися різних шарів клітин плоского епітелію. Виділяють 3 ступені дисплазії шийки матки залежно від глибини патологічного процесу. Чим більше шарів епітелію уражено, тим важчий ступінь дисплазії шийки матки. За міжнародною класифікацією виділяють:
- Легку дисплазію шийки матки (CIN I, дисплазія І) – зміни у будові клітин виражені слабко і зачіпають нижню третину багатошарового плоского епітелію.
- Помірну дисплазію шийки матки (CIN II, дисплазія ІІ) – зміни у будові клітин спостерігаються у нижній та середній третині товщі плоского епітелію.
- Тяжку дисплазію шийки матки або неінвазивний рак (CIN III, дисплазія ІІІ) – патологічні зміни зустрічаються у всій товщі епітеліальних клітин, але не поширюються на судини, м’язи, нервові закінчення, як при інвазивному раку шийки матки, що стосується цих структур.
Причини
Найчастіше розвиток дисплазії шийки матки викликають онкогенні типи вірусу папіломи людини (ВПЛ-16 та ВПЛ-18). Ця причина виявляється у 95-98% пацієнток із дисплазією шийки матки. При тривалому знаходженні в організмі та клітинах плоского епітелію (1-1,5 року) папіломавірусна інфекція викликає зміни в будові клітин, тобто дисплазію. Цьому сприяють деякі обтяжливі фонові фактори:
- імунодефіцит – пригнічення імунної реактивності хронічними захворюваннями, стресами, лікарськими препаратами, неправильним харчуванням тощо;
- тютюнопаління активне та пасивне – збільшує ймовірність розвитку дисплазії шийки матки в 4 рази;
- затяжні хронічні запалення статевих органів;
- порушення гормонального фону, спричинені менопаузою, вагітністю, вживанням гормоновмісних ліків;
- раннє статеве життя та пологи;
- травматичні ушкодження шийки матки.
Симптоми дисплазії шийки матки
Дисплазія шийки матки мало дає самостійної клінічної картини. Прихований перебіг дисплазії спостерігається у 10% жінок. Набагато частіше до дисплазії шийки матки приєднується мікробна інфекція, що викликає патологічні симптоми кольпіту або цервіциту: печіння або свербіж, виділення зі статевих шляхів незвичайного кольору, консистенції або запаху, іноді з домішкою крові (після використання тампонів, статевого акту). Больові відчуття при дисплазії шийки матки практично завжди відсутні. Дисплазії шийки матки можуть мати тривалий перебіг та самостійно регресувати після відповідного лікування запальних процесів. Однак, зазвичай, процес дисплазії шийки матки носить прогресуючий перебіг.
Дисплазія шийки матки часто протікає разом із такими захворюваннями, як гострі кондиломи піхви, вульви, заднього проходу, хламідіоз, гонорея.
Відсутність явних клінічних симптомів при дисплазії шийки матки на перший план у діагностиці ставить інструментальні, клінічні та лабораторні методики.
Діагностика дисплазії шийки матки
Схема діагностики дисплазії шийки матки складається з:
- огляду шийки матки за допомогою вагінальних дзеркал – з метою виявлення видимих оком, клінічно виражених форм дисплазії (зміна забарвлення слизової оболонки, блиск навколо зовнішнього зіва, плями, розростання епітелію та ін.);
- кольпоскопії – огляду шийки матки кольпоскопом – оптичним апаратом, що збільшує зображення більш ніж у 10 разів та одночасне проведення діагностичних проб – обробки шийки матки розчином Люголя та оцтової кислоти;
- цитологічного дослідження ПАП-мазка – при дисплазії шийки матки дослідження під мікроскопом зіскрібка, отриманого з різних ділянок, дозволяє виявити атипові клітини. Також за допомогою ПАП-мазка виявляються клітини-маркери папіломавірусної інфекції, що мають зморщені ядра та обідок, що є місцем локалізації вірусу папіломи людини;
- гістологічного дослідження біоптату – фрагмента тканини, взятого під час біопсії шийки матки із зони, підозрілої на дисплазію. Є найбільш інформативним методом виявлення дисплазії шийки матки;
- імунологічних ПЛР-методів – для виявлення ВПЛ-інфекції, встановлення штамів вірусу та вірусного навантаження (концентрації вірусу папіломи в організмі). Виявлення наявності чи відсутності онкогенних типів ВПЛ дозволяє визначити вибір методу лікування та тактику ведення пацієнтки з дисплазією шийки матки.
Кольпоскопія, проба Шіллера. Йоднегативні ділянки, підозра на дисплазію шийки матки
Лікування дисплазії шийки матки
Вибір способу лікування дисплазії шийки матки визначається ступенем дисплазії, віком жінки, розміром зони ураження, супутніми захворюваннями, намірами пацієнтки зберегти дітородну функцію. Чільне місце в лікуванні дисплазії шийки матки займають:
- Імуностимулююча терапія (імуномодулятори, інтерферони та їх індуктори) – показані при великих ураженнях та перебігу дисплазії шийки матки, схильному до рецидивів.
- Методи хірургічного втручання:
- деструкція (видалення) атипової ділянки за допомогою кріотерапії (впливу рідким азотом), електрокоагуляції, радіохвильової терапії, аргонового або вуглекислого лазера;
- оперативне видалення зони дисплазії шийки матки (конізація) чи всієї шийки матки (ампутація).
При ступені дисплазії І та ІІ, невеликих розмірах зміненої зони, молодому віці пацієнтки часто вибирається вичікувальна тактика через високу ймовірність самостійного регресу дисплазії шийки матки. Проведення повторних (кожні 3-4 місяці) цитологічних досліджень та одержання двох позитивних результатів, що підтверджують наявність дисплазії шийки матки, є показанням до вирішення питання про хірургічне лікування. Лікування дисплазії ІІІ проводять онкогінекологи з використанням одного з хірургічних способів (включаючи конусоподібну ампутацію шийки матки).
Перед проведенням будь-якого із способів хірургічного лікування дисплазії шийки матки призначається курс протизапальної терапії, спрямованої на санацію інфекційного вогнища. Внаслідок цього нерідко зменшується ступінь дисплазії шийки матки або відбувається її повне усунення.
Реабілітація після лікування
Після проведення хірургічного лікування дисплазії шийки матки період реабілітації триває близько 4 тижнів. В цей час можуть відзначатися:
- болі ниючого характеру внизу живота протягом 3-5 днів (найдовше – після деструкції лазером);
- виділення зі статевих шляхів – рясні, іноді із запахом протягом 3-4 тижнів (найдовше – після проведення кріодеструкції);
- сильна, тривала кровотеча зі статевих органів, інтенсивні болі внизу живота, підйом температури тіла до 38 ° С і вище – є показаннями для негайної медичної консультації.
З метою якнайшвидшого одужання, швидшого загоєння та запобігання ускладненням, необхідним є дотримання статевого спокою, виключення спринцювань, підйому тяжкості, використання гігієнічних тампонів та точне виконання всіх рекомендацій та призначень лікаря.
Спостереження та профілактика дисплазії шийки матки
Перший контроль вилікуваності дисплазії шийки матки проводиться через 3-4 місяці після хірургічного лікування. Беруться цитологічні мазки із наступними щоквартальними повторами протягом року. Негативні результати, що свідчать про відсутність дисплазії шийки матки, дозволяють надалі проводити обстеження планово, при щорічних диспансерних оглядах.
Для профілактики дисплазії шийки матки та її рецидивів рекомендується:
- включення до раціону харчування всіх мікроелементів і вітамінів, особливо вітамінів А, групи В, селену;
- своєчасна санація всіх осередків інфекцій;
- відмова від тютюнопаління;
- застосування бар’єрної контрацепції (при випадкових статевих контактах);
- регулярне спостереження гінеколога (1-2 рази на рік) з дослідженням цитологічного зішкріба з шийки матки.
Перспективи лікування дисплазії шийки матки
Сучасна гінекологія має ефективні методи діагностики та лікування дисплазії шийки матки, що дозволяють уникнути її переродження на рак. Раннє виявлення дисплазії шийки матки, відповідна діагностика та лікування, подальший регулярний лікарський контроль дозволяють вилікувати практично будь-яку стадію захворювання. Після застосування хірургічних методик частота вилікуваності дисплазії шийки матки становить 86-95%. Рецидивний перебіг дисплазії шийки матки спостерігається у 5-10% пацієнток, які перенесли хірургічне втручання, внаслідок носія папіломавірусу людини або неповного висічення патологічної ділянки. За відсутності лікування 30-50% дисплазій шийки матки перероджуються в інвазивний рак.