Паралітична кишкова непрохідність

Причини

1. Перитоніт може розвинутися через безліч причин, але серед найпоширеніших:

• гострий апендицит призводить часом до цього небезпечного стану;
• залежно від статі пацієнта перфорація виразки у чоловіків і аднексит у жінок є наступними основними причинами;
• комплікації, пов’язані з жовчними шляхами та підшлунковою залозою;
• інші джерела перфорації шлунково-кишкового тракту (ШКТ), зокрема травми або запальні захворювання, підвищують ризик.

2. Ниркова коліка може виникнути внаслідок сечокам’яної хвороби або інфекції сечової системи.
3. Жовчна коліка.
4. Метаболічні порушення, такі як кетоацидоз при цукровому діабеті, уремія або дисбаланс калію можуть зумовити схожі симптоми.
5. Серйозні травми, що призводять до ретроперитонеальної або інтраперитонеальної гематоми (наприклад через розрив аневризми аорти, селезінки, перелом хребта), є іншим джерелом ризику.
6. Ішемія кишечнику, чи то гостра через тромбоз або емболію, чи хронічна із загостренням, може викликати схожі прояви.
7. Застосування деяких лікарських засобів, зокрема опіоїдів або антихолінергічних засобів.
8. І нарешті, проблеми з органами грудної клітки, такі як інфаркт міокарда або пневмонія.

Важливо швидко розпізнати та правильно підібрати план лікування цих станів, щоб запобігти розвитку серйозних ускладнень.

Клінічна картина

При порушенні прохідності ШКТ пацієнти можуть відчувати низку специфічних симптомів.

Суб’єктивні симптоми:

• типове поєднання симптомів: характерна «трійця» ознак непрохідності ШКТ;
• біль часто є інтенсивним і не припиняється. Місце болю може свідчити про його причину.

Об’єктивні симптоми:

• відсутня перистальтика. Під час огляду черевної порожнини переважає тиша, оскільки активність кишечнику знижена;
• з’являються симптоми перитоніту;
• м’язовий захист, коли м’язи живота стають напруженими, особливо в разі легкого натискання;
• вираженість болю збільшується при кашльовій пробі;
• зафіксований симптом Щоткіна — Блюмберга, який характеризується різким болем при раптовому припиненні тиску на передню черевну стінку;
• нерідко виявляють підвищення температури тіла.

Для точної діагностики та визначення причин розвитку симптомів рекомендовано звернутися до фахівця та провести додаткове обстеження.

Діагностика

У разі підозри на перитоніт швидкість діагностування та подальшого лікування відіграє ключову роль. Важливість своєчасного виявлення перитоніту може бути перебільшена, оскільки затримка на початку хірургічного лікування може спровокувати розвиток синдрому системної запальної реакції (Systemic inflammatory response syndrome — SIRS). Це, у свою чергу, може призвести до критичного стану, відомого як поліорганна недостатність, що загрожуватиме життю пацієнта.

Для виявлення причин перитоніту лікарі можуть вивчати анамнез пацієнта та особливості болю: його початок, характер, локалізацію та напрямок поширення. Ці деталі можуть надати важливу інформацію для уточнення діагнозу та вибору найефективнішого методу лікування.

Допоміжні дослідження

1. Загальний аналіз периферичної крові:

• при перитоніті часто відмічають лейкоцитоз — підвищення рівня білих кров’яних тілець, а саме збільшення частки нейтрофілів;
• із часом можливе підвищення рівня гематокриту та еритроцитів через збільшення зневоднення організму.

2. Біохімічний аналіз крові:

• для визначення можливої причини перитоніту може знадобитися вивчення різних біохімічних показників;
• визначення активності ферментів підшлункової залози може свідчити про проблеми з цим органом;
• С-реактивний білок (СРБ) — маркер запалення, який також може бути підвищений;
• контроль рівня глюкози в плазмі крові (глікемія) є важливим для виявлення можливого цукрового діабету або інших порушень обміну речовин;
• показники функції нирок та рівні електролітів можуть допомогти оцінити ступінь ураження нирок та баланс електролітів в організмі;
• аналіз газового складу артеріальної крові дає розуміння стану кисневого обміну в організмі.

Візуалізаційні методи дослідження відіграють важливу роль у діагностиці різних станів та захворювань черевної порожнини. Нижче наведені декілька ключових методик.

3. Візуалізаційні методи:

• ультразвукове дослідження (УЗД) черевної порожнини: цей метод може допомогти ідентифікувати наявність вільної рідини в черевному просторі, що може вказувати на запальний процес або крововилив;
• УЗД також може виявити конкременти (камені) у жовчних шляхах або сечовій системі, а також зміни у структурі жовчного міхура та підшлункової залози;
• оглядова рентгенографія (РГ) черевної порожнини: цей метод, особливо при виконанні у пацієнта у вертикальній позиції або лежачи на боці, може виявити наявність повітря в черевній порожнині. Його наявність часто слугує індикатором перфорації (проколу) ШКТ;
• хоча є й інші рентгенологічні ознаки, вони можуть бути не настільки специфічними для цього стану.

4. Лапароскопія.

Цей інвазивний метод використовують у тих випадках, коли інші методи діагностики не дозволяють із впевненістю встановити діагноз. Лапароскопія дозволяє візуально дослідити органи черевної порожнини та за необхідності взяти зразки для біопсії.

Ці методи дослідження дозволяють медичним фахівцям точно визначити причину симптомів, своєчасно поставити діагноз та призначити відповідну терапію.

Лікування

У сучасній медицині підхід до лікування пацієнтів з різними станами та захворюваннями потребує чіткого та професійного втручання. Коли йдеться про проблеми в ділянці черевної порожнини, важливість правильного рішення не може бути недооцінена.

За будь-яких підозр на хірургічне захворювання першорядно важливою є консультація з фахівцем-хірургом. Він може встановити ступінь тяжкості стану та рекомендувати найкращий шлях лікування.

При метаболічних порушеннях, а також у деяких випадках печінкової та ниркової коліки може бути достатньо консервативного підходу, зокрема медикаментозної терапії для зняття болю. Однак у більшості інших випадків пацієнтам може знадобитися оперативне втручання — лапаротомія чи мінімально інвазивна лапароскопія.

Перед майбутньою операцією життєво важливо стабілізувати пацієнта. Протишокова терапія, спрямована на підтримку обсягу циркулюючої крові та функції нирок, може бути введена для підготовки пацієнта до операції.

У результаті комплексний підхід, що поєднує в собі консультацію, діагностику і правильно підібране лікування, є ключем до успішного результату для пацієнтів з черевними захворюваннями.