Позачеревний кесарів розтин по E.HМорозову (1974)

Перший етап – розтин черевної стінки (до очеревини). Жінка знаходиться у положенні Тренделенбурга. Черевну стінку (шкіру, підшкірну основу, апоневроз) розкривають поперечним дугоподібним розрізом завдовжки 15-16 см по надлобковій складці. Краї розрізу захоплюють затискачами Микулича і тупим і гострим шляхом відокремлюють апоневроз від м’язів, що підлягають, вниз до лобка і вгору до пупка.
Прямі м’язи живота розділяють тупим Шляхом, пірамідальні – гострим, потім правий прямий м’яз відокремлюють тупим шляхом від передочеревинної клітковини та дзеркалом відводять вправо. Голу праву бічну поверхню матки і складку очеревини.
Другий етап – оголення нижнього сегмента матки. Тканини передочеревинної клітковини та очеревини зміщують вліво та вгору, при цьому складка очеревини натягується у вигляді крила, має світліший колір.
Дещо нижче складки очеревини гострими ножицями або пінцетами роз’єднують пухку сполучну тканину до внутрішньотазової фасції – парієтального листка тазової фасції.
Знаходять трикутник, утворений зверху складкою очеревини, з внутрішньої сторони – латеральною пупковою зв’язкою або бічною поверхнею верхівки сечового міхура, зовні – бічною поверхнею матки. Двома пальцями проходять під міхурово-маточою складкою та верхівкою сечового міхура до лівої бічної поверхні матки.
Дзеркалом відводять міхурово-маточну складку вліво та оголюють нижній матковий сегмент.
Третій етап – розтин нижнього сегмента матки та вилучення дитини. Виробляють поперечний розріз у ділянці нижнього сегмента матки нижче складки очеревини на 2 см. Краї рани розводять тупим шляхом (пальцями).
При головному передлежанні дитину витягають за голівку, при чисто сідничному – за пахвинні згини, а при змішаному сідничному – за ніжку (ніжки).
Після вилучення дитини в товщу маткової стінки вводять метилергометр або окситоцин.
Краї рани (кути) захоплюють затискачами Микулича (з наступним накладенням вузлових швів на відстані 1 см від кутів розрізу), їх використовують у вигляді дер жалок.
Видаляють слід за пуповину або рукою і перевіряють порожнину матки рукою або кюреткою.
Четвертий етап – зашивання рани на матці та відновлення черевної накладають окремі кетгутові шви із зав’язуванням вузлів з боку порожнини матки; 2 – м’язово-м’язовий шов накладають у вигляді П-подібних швів на кути розрізу, а між ними накладають 1-2 окремих вузлових кетгутових швів. Здійснюють гемостаз, перевіряють цілість очеревини та відновлюють її, якщо вона порушена.
Пухирно-маткову складку укладають у вихідне положення. Черевну стінку відновлюють пошарово. На шкіру накладають ряд шовкових швів, рану – асептичну пов’язку.
Важливе значення має проведення післяопераційного періоду.
Після операції на низ живота кладуть міхур із льодом. Через 6-8 годин після виходу з наркотичного сну рекомендують лікувальну гімнастику, через добу хвору можна піднімати: за відсутності ускладнень вона має вже самостійно пересуватися.
Так як під час операції завжди має місце крововтрата від 500 до 800 мл, післяопераційний період виробляють інфузійну терапію, спрямовану на корекцію гіповолемії, ацидозу, поліпшення центральної і периферичної гемодинаміки.
Під час операції, особливо при інфікуванні, виробляють забір відокремлюваного з матки та з вушка новонародженого для бактеріологічного дослідження.
При інфікуванні, і навіть у разі ймовірності його, проводять антибіотикопрофілактику, тобто. призначають антибіотики з першої доби післяпологового (післяопераційного) періоду з урахуванням даних антибіотикограми. При цьому слід враховувати, що широке застосування антибіотиків, особливо без урахування показань, призводить до збільшення стійких до антибіотиків штамів. Наголошено навіть, що при зменшенні частоти проведення антибіотикопрофілактики показники післяопераційної захворюваності знижуються. Нормальний стан імунітету є перешкодою розвитку інфекції, власна мікрофлора поступово витісняє не властиві родовим шляхів мікроорганізми.
При призначенні антибіотикопрофілактики до розродження збільшується кількість септичних ускладнень у новонароджених. У зв’язку з таким несприятливим впливом антибіотиків на новонароджених ми вважаємо раціональним розпочинати антибіотикопрофілактику після вилучення плоду та видалення посліду або протягом перших 3 годин після завершення операції.
Для антибіотикопрофілактики ми широко застосовуємо цефокситин, цефазолін, цефамлотан, ампіцилін, цефолетон – антибіотики, які мають широкий спектр дії та малотоксичні. Під час операції внутрішньовенно вводимо 2 г препарату (цефокситину, цефазоліну), потім через 6 годин по 2 г внутрішньом’язово протягом 48 годин. При збереженні нормальної температури тіла курс антибіотикопрофілактики припиняємо, а якщо є показання, то надалі проводимо антибіотикотерапію.
З інших методів антибіотикопрофілактики застосовуємо зрошення вищезгаданими антибіотиками порожнини матки, тазу та тканин ранової поверхні.