Рецидив раку нирки

Рецидив раку нирки – злоякісна пухлина, що виникає через деякий час після радикального лікування онкологічного ураження нирки. Причиною розвитку є недостатня радикальність операції або недіагностовані метастази у лімфовузлах та віддалених органах. Рецидиви раку нирки часто протікають безсимптомно. Можливі також болі, гематурія, підвищення артеріального тиску, нудота, блювання, набряки та збільшення підшкірних вен нижніх кінцівок, гіперкальціємія, коагулопатія, анемія, слабкість, схуднення та гіпертермія. Діагноз виставляють на підставі аналізів крові та сечі, урографії, МРТ, УЗД та інших досліджень. Основним способом лікування є оперативне втручання.

Рецидив раку нирки – повторний розвиток злоякісного новоутворення у зоні раніше віддаленої первинної пухлини, пролікованого чи недіагностованого метастазу. За різними даними, діагностується у 1,4-3% пацієнтів, які раніше перенесли радикальне оперативне втручання з приводу раку нирки. Середній вік пацієнтів становить 50-55 років, чоловіки та жінки страждають однаково часто. Симптоми рецидиву раку нирки можуть з’явитися в строк від кількох місяців до кількох років.

Відзначається приблизно рівний розподіл між трьома типами ураження: місцевими рецидивами, віддаленими метастазами та поєднанням локального рецидивування та віддаленого метастазування. Локальні рецидиви раку нирки в зоні ниркового ложа у 40% випадків мають безсимптомний перебіг та виявляються під час проведення чергового профілактичного обстеження, що зумовлює важливість регулярного диспансерного спостереження пацієнтів із раком нирки в анамнезі. Лікування проводять фахівці у сфері онкології, нефрології та урології.

Причиною виникнення рецидиву в області віддаленої неоплазії, лімфатичному вузлі або віддаленому органі є невіддалені або недіагностовані мікроскопії «сплячих» злоякісних клітин, які можуть місяцями або роками перебувати в неактивному стані, а потім почати ділитися, утворюючи нове вогнище з такою ж гістологічною структурою первинна пухлина. Іноді тимчасовий відрізок між видаленням первинного новоутворення та розвитком рецидиву раку нирки становить 10 і більше років.

Імовірність рецидивування визначається гістологічним типом новоутворення, рівнем диференціювання клітин та стадією захворювання. Найчастіше виявляються рецидиви найпоширенішої епітеліальної неоплазії нирок – нирково-клітинного раку, що становить 85% від загальної кількості онкологічних уражень цього органу. Чим нижчий рівень диференціювання клітин – тим вища ймовірність розвитку рецидиву раку нирки після радикального лікування. Ризик рецидивування суттєво зростає у хворих із метастазами у регіонарні лімфовузли.

Клінічна симптоматика визначається локалізацією та розміром рецидивної неоплазії. Неоплазии, розташовані області ложа віддаленої нирки, нерідко протікають безсимптомно, що з наявністю великої кількості пухкої клітковини у цій анатомічній зоні. При рецидиві раку нирки з ураженням парного органу (другої нирки) виявляються гематурія, біль у ділянці нирок, нестабільність артеріального тиску з тенденцією до підвищення, нудота, блювання, порушення згортання крові та гіперкальціємія.

При достатньому збільшенні рецидиву раку нирки, розташованого в області ложа нирки або в нирці, що залишається, виникає здавлення кровоносних і лімфатичних судин, що проявляється набряком нижньої половини тіла, варикозним розширенням вен нижніх кінцівок і варикоцеле. Рецидиви в регіонарних лімфовузлах також супроводжуються набряками та варикозним розширенням вен. Симптоми віддалених рецидивів раку нирки залежить від локалізації ураження. При прогресуванні онкологічного процесу відзначається наростання загальної симптоматики: виснаження, слабкості, апатії, емоційної лабільності, схильності до депресій, анемії, гіпертермії та ракової інтоксикації.

Діагноз рецидиву раку нирки встановлюють з урахуванням анамнезу (наявність радикально пролікованого онкологічного захворювання), скарг, даних фізикального огляду та додаткових діагностичних процедур. При пальпації ділянці нирок у ряді випадків вдається виявити пухлиноподібне утворення. Імовірність пальпаторного виявлення рецидиву раку нирки збільшується при великому вузлі, астенічному статурі або виснаженні хворого. Для оцінки стану нирок та виявлення анемії призначають аналіз сечі, біохімічний аналіз крові та загальний аналіз крові.

Для визначення локалізації, діаметра та поширеності рецидиву раку нирки, а також оцінки ступеня залучення сусідніх анатомічних утворень призначають внутрішньовенну урографію, УЗД нирок та МРТ нирок. Остаточний діагноз виставляють з урахуванням даних біопсії та подальшого гістологічного дослідження. Для виявлення віддалених метастазів при системних рецидивах раку нирки проводять сцинтиграфію кісток, УЗД печінки, рентгенографію грудної клітки та інші дослідження.

Відмінною особливістю раку нирки є нечутливість пухлини до хіміотерапії та променевої терапії. Це суттєво обмежує можливості онкологів при лікуванні цієї патології та робить хірургічні втручання основним способом збереження життя пацієнтів. При невеликих локальних рецидивах раку нирки можливе ізольоване хірургічне втручання або операція з подальшою імунотерапією. Фахівці вважають ізольовані місцеві рецидиви досить перспективними щодо успішної операції.

При рецидиві раку нирки з метастазами лімфогенними ситуація погіршується, обсяг оперативного втручання збільшується. Як необхідні умови повторної резекції розглядають задовільний загальний стан хворого, відсутність тяжкої соматичної патології та часовий проміжок тривалістю не менше року з моменту першої операції. При рецидивах раку нирки з метастазами в легені достовірне збільшення тривалості життя відзначається після резекції ураженої ділянки, однак даний метод лікування не завжди застосовується через дисеміноване ураження легеневої тканини або несприятливих перспектив, зумовлених видаленням значної частини органу та подальшим розвитком дихальної недостатності.

Перспективним методом лікування віддалених рецидивів раку нирки є радіочастотна абляція – малоінвазивне втручання, в ході якого в організм пацієнта через шкіру вводять спеціальний пристрій, а потім впливають на область рецидиву раку нирки тепловою енергією. Дана методика знаходиться у стадії розробки та використовується при метастазах у легенях. Обов’язковою умовою застосування є відсутність коагулопатії. За віддалених солітарних метастаз інших локалізацій по можливості здійснюють хірургічну резекцію. Лікування множинних метастатичних уражень при рецидиві раку нирки є проблематичним через неможливість видалення всіх вогнищ неоплазії. У подібних випадках застосовують імунохіміотерапію та симптоматичні засоби.

Прогноз при рецидиві раку нирки визначається локалізацією (місцева пухлина, осередки в лімфовузлах або віддалених органах), розміром новоутворення, кількістю метастатичних рецидивних уражень та часом виникнення рецидиву. Як прогностично сприятливі фактори при рецидиві раку нирки фахівці вказують солітарний характер пухлини, хірургічне лікування та виникнення рецидиву через рік або більше з моменту видалення первинної пухлини. Середня п’ятирічна виживання після радикального видалення місцевого рецидиву раку нирки становить 55%, після ад’ювантної терапії – 18%, за відсутності лікування – 13%. Резекція солітарного метастазу забезпечує п’ятирічне виживання у 44% хворих. При неповному оперативному видаленні вторинних осередків віком до 5 років з моменту виявлення метастазів вдається дожити 14% пацієнтів, при використанні нехірургічних методів лікування – 11% пацієнтів із рецидивом раку нирки.