Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5

Головна Невідкладні стани Анафілактичний шок

Анафілактичний шок

Стан, який у вітчизняній медичній літературі протягом три­валого часу називався «анафілактичним шок», згідно Наказу МОЗ України № 916 від 30.12.2015 р. має назву «анафілаксія».

Визначення. Важка, загрозлива для життя форма генералізованої або системної реакції гіперчутливості, яка характеризується:

  1. швидким початком;
  2. небезпечними для життя порушеннями дихання та кровообігу;
  3. проявами на шкірі та слизових оболонках.

Тригери:

  • харчові продукти;
  • медикаменти;
  • отрута перетинчастокрилих комах;
  • тригер неможливо ідентифікувати у 20% випадків.

Діагностика

Симптоми і ознаки анафілаксії типово виникають на протязі від кількох хвилин до 2 годин після контакту з тригером (алергеном):

  • < 30 хв. при алергії на парентеральний лікарський засіб або на отруту комах;
  • ~ 30 хв. при харчовій алергії.

Виникає 1 з 3 варіантів клінічної симптоматики:

Варіант А — 3 критерії:

  1. ураження шкіри та/чи слизових оболонок, у т. ч. генералізова-на кропив’янка, свербіж, набряк губ, язика, язичка (частина м’якого піднебіння);
  2. дихальна недостатність — проявляється задишкою, дистан-ційними сухими хрипами, бронхоспазмом, стридором, зниженням МШВ, гіпоксемією;
  3. ↓ артеріального тиску (АТ) або супутні симптоми дисфункції цільових органів — гіпотонія, не­притомність, нетримання сечі.

Варіант Б — 2 і > з перелічених критеріїв:

  1. ураження шкіри та/чи слизових оболонок, у т. ч. генералізова-на кропив’янка, свербіж, набряк губ, язика, язичка (частина м’якого піднебіння);
  2. дихальна недостатність — проявляється задишкою, дистан-ційними сухими хрипами, бронхоспазмом, стридором, зниженням МШВ, гіпоксемією;
  3. ↓ АТ;
  4. супутні симптоми дисфункції цільових органів — гіпотонія, непритомність, нетримання сечі;
  5. стійкі шлунково-кишкові симптоми, у т. ч. спастичний абдо­мінальний біль, блювання.
Варіант В:

↓ АТ < 90 мм рт. cт. або зниження на більш ніж 30% у порівнянні з базовим АТ людини.

Основні принципи невідкладної допомоги

1-ша лінія.
  1. Епінефрин (адреналіну гідрохлорид) — 0,1% р-ну 0,01 мл/кг маси тіла, але не більше 0,5 мл (0,5 мг) п/ш у середню ділянку лате-ральної поверхні стегна.
  2. Введення 0,1% р-ну епінефрину п/ш в дозі до 0,5 мл (0,5 мг) може бути повторено у разі потреби через 5–15 хв. після 1-го вве­дення.
    • Коментар. У більшості випадків стан пацієнта поліпшується при вве­денні 1–2 доз епінефрину п/ш.
  3. У разі неадекватної реакції на 2 і > дози епінефрину п/ш — епі­нефрин 0,1% р-ну 0,3–0,5 мл розчинити в 10–20 мл 0,9% р-ну NaCl або в 10–20 мл 5% р-ну глюкози і ввести в/в повільно струминно.
    • Коментар. Концентрація адреналіну гідрохлориду — 0,1%, адреналіну гідротартрату — 0,18%, дози обох форм випуску адреналіну у мл однакові. Максимальна добова доза 5 мл 0,1% р-ну адреналіну гідрохлориду або 5 мл 0,18% р-ну адреналіну гідротартрату.
  4. В/в введення епінефрину повинно здійснюватися в умовах відділення інтенсивної терапії, при підключенні ЕКГ-монітора та пульсоксиметра.
    • Коментар. П/ш введення епінефрину у разі анафілактичного шоку не-припустиме у зв’язку з непередбачуваною абсорбцією.
  5. У разі стридору внаслідок набряку гортані на додаток до епі­нефрину п/ш — розпилений епінефрин 0,1% р-ну 2–3 мл.
  6. За наявності показань у будь-який час провести серцево-леге-неву реанімацію із закритим масажем серця.
2-га лінія.
  1. Видалення тригера — видалення жала комахи, провітрюван-ня приміщення. Якщо тригером є медикамент, його введення має бути припинено негайно.
  2. Поза пацієнта:
    • у разі нестабільності кровообігу — лежачи на спині з підняти­ми нижніми кінцівками;
    • напівсидячи — у разі дихальної недостатності;
    • у разі втрати свідомості — на боці, висунути нижню щелепу, зняти зубні протези.
    • Коментар. Якщо пацієнт різко встане або сяде, може настати смерть.
  3. Кисень — 40% кисень через маску до 6–8 л/хв. У разі важкого шоку — ШВЛ з концентрацією кисню 50–60% у вдихуваній суміші.
  4. Інфузія — встановити в/в доступ, використовуючи голки або катетери з широкими канюлями (розмір 14–16). У разі серцево-судинної нестабільності — електроліти стуминно в дозі 20 мл/кг маси тіла (1–2 л 0,9% р-ну NaCl), у т. ч. 5–10 мл/кг маси тіла в пер­ші 5–10 хв. інфузії. При лікуванні важкого анафілактичного шоку об’єм інфузії складає 2–4 л 0,9% р-ну NaCl у зв’язку із значними втратами рідини внаслідок пошкодження ендотелію.
  5. Інгаляції β2-агоністів короткої дії — 5 мл сальбутамолу (5 мг = 2 небули по 2,5 мг/2,5 мл) — для полегшення симптомів бронхо­спазму.
  6. У разі рефрактерної гіпотензії: епінефрин — в/в крапельно зі швидкістю 1–4 мкг/хв. або допамін — в/в крапельно зі швидкістю 5–10 мкг/хв.
  7. У разі ЧСС > 120 уд./хв. АТ слід підтримувати за допомогою норадреналіну гідротартрату 1 мл 0,2% р-ну або фенілефрину 1 мл 1% р-ну. Норепінефрин 2–4 мл 0,2% р-ну розчинити в 1 л 0,9% р-ну NaCl, вводити в/в крапельно з початковою швидкістю 5–10 крап./хв. з наступним підвищенням до 20 крап./хв. у разі потреби. Або меза­тон — 1 мл 1% р-ну розчинити в 250 мл 5% р-ну глюкози, вводити в/в крапельно зі швидкістю 10 крап./хв.
3-тя лінія.
  1. Антигістамінні засоби — у разі стабільної гемодинаміки мо­жуть полегшити шкірні симптоми анафілаксії.

Блокатори Н1-гістамінорецепторів: хлорфенірамін — 10 мг, роз­чинити в 5–10 мл крові, в/в струминно або дифенгідрамін (1 мл (10 мг/мл) — 2,5–5 мл (25–50 мг) у 10–15 мл 0,9% р-ну NaCl в/в стру­минно повільно або в 75–100 мл 0,9% р-ну NaCl в/в крапельно.

Поєднання Н1– та Н2-гістаміноблокаторів може виявитися більш ефективним, ніж введення лише Н1-гістаміноблокаторів для полег­шення деяких шкірних симптомів.

Блокатор Н2-гістамінорецепторів: ранітидин — 2 мл (50 мг) роз­чинити в 20 мл 0,9% р-ну NaCl і вводити в/в струминно зі швидкіс­тю 4 мл/хв. або розчинити в 100 мл 0,9% р-ну NaCl чи 5% р-ну глю­кози і вводити в/в крапельно протягом 15–20 хв.

2. Глюкокортикостероїди запобігають затяжним симптомам анафілаксії, особливо у пацієнтів з двофазною реакцією або су-путньою бронхіальною астмою (БА). Гідрокортизон 200 мг в/в кра­пельно або метилпреднізолон 50–100 мг в/в крапельно.

3. При відсутності реакції на епінефрин, особливо у пацієнтів, які приймають β-блокатори, слід вводити глюкагон.

Глюкагон — 1–5 мг в/в струминно з наступним в/в крапельним введенням на 200 мл 0,9% р-ну NaCl зі швидкістю 5–15 мкг/хв.

4. Моніторинг. У пацієнтів з дихальною недостатністю — нагляд принаймні 6–8 годин, у пацієнтів з недостатністю кровообігу — нагляд щонайменше 12–24 години у відділенні реанімації.

5. Аутоін’єктор з епінефрином має бути призначений особам, які мають ризик рецидиву анафілаксії.

Позначки

Пов’язані записи

Warum diese projekte wichtig sind jedes uneedpi projekt trägt dazu bei, das potenzial des pi network zu entfalten. We also encourage employees to participate in "smoke free the workshop has joined the ranks of smoking cessation.