Гіпоглікемія

Основна причина: надлишок інсуліну в організмі по відношенню до надходження вуглеводів ззовні (з їжею) або з ендогенних джерел (продукція глюкози печінкою), а також за пришвидшеного засвоєння вуглеводів (фізична робота).

Провокуючі фактори:

1. безпосередньо пов’язані з медикаментозною цукрознижуючою терапією: передозування інсуліну, помилка пацієнта, помил­ка функції інсулінової шприцручки, глюкометра, свідоме передо­зування; помилка лікаря (надзвичайно низький цільовий рівень глікемії, надзвичайно високі дози); зміна фармакокінетики інсулі­ну або пероральних лікарських засобів (ЛЗ): зміна ЛЗ, ниркова та печінкова недостатність, високий титр антитіл до інсуліну, неправильна техніка ін’єкцій;
2. підвищення чутливості до інсуліну: тривале фізичне наван­таження (в тому числі статеві стосунки), ранній післяпологовий період, надниркова або гіпофізарна недостатність, медикаменти;
3. харчування: пропуск прийому їжі або недостатня кількість, алкоголь, обмеження харчування для зниження маси тіла (без відповідного зменшення дози цукрознижуючих лікарських засобів); уповільнення спорожнення шлунка (при автономній невропатії), блювання, синдром мальабсорбції;
4. вагітність (перший триместр) та грудне вигодовування;
5. погодні умови (спека);
6. гарячий душ;
7. психоемоційні навантаження.

Класифікація гіпоглікемій за ступенем важкості:

• безсимптомна;
• І ст. (легка) діагностується у хворих без втрати свідомості, не потребує сторонньої допомоги та усувається самостійно прийомом усередину солодкої рідини;
• ІІ ст. (помірна): хворий не може усунути гіпоглікемію само­стійно, однак за сторонньої допомоги прийом усередину солодощів є успішним;
• ІІІ ст. (важка): хворий у напівсвідомості або в комі, потребує допомоги інших осіб, парентеральної терапії.

Діагностика

Клінічні ознаки: 1) тахікардія; 2) мідріаз; 3) тремтіння; 4) блі­дість шкіри; 5) посилена пітливість; 6) нудота; 7) сильний голод; 8) неспокій; 9) агресивність; 10) запаморочення; 11) парестезії; 12) порушення мови, поведінки; 13) судоми.

Лабораторно: глікемія нижче 2,8 ммоль/л (кома — нижче 2,2 ммоль/л) або швидке зниження рівня глікемії > 5 ммоль/л/год.

Основні принципи невідкладної допомоги

Лікування легкої та помірної гіпоглікемії проводять амбулатор­но, важкої (гіпогліемічної коми) — у ВРІТ.

Легка та помірна гіпоглікемія.

1. Прийом простих вуглеводів у кількості 1–2 хлібних одиниць (ХО): цукор (4–5 шматочків розчинити у воді або чаї) або мед, або варення (1–1,5 ст. ложки) або 200 мл солодкого фруктового соку.
2. Якщо гіпоглікемія спричинена інсуліном тривалої дії, то до­датково з’їсти 1–2 хлібних одиниці вуглеводів, які повільно всмоктуються (хліб, 2 ст. ложки каші тощо).

Тяжка гіпоглікемія:

• пацієнта, який втратив свідомість, повернути на бік, звіль­нити ротову порожнину від залишків їжі (не можна вливати в ротову порожнину солодкі розчини!);
• глюкоза 20–100 мл 40% р-ну в/в струминно до повного віднов­лення свідомості;глюкагон 1 мл р-ну п/ш з метою активації глікогенолізу;
• глюкагон 1 мл р-ну п/ш з метою активації глікогенолізу;
• глюкоза 2–4 мл/кг 5–10% р-ну в/в крапельно у разі відсутнос­ті відновлення свідомості після в/в введення 100 мл 40% р-ну глюкози та 75–100 мг гідрокортизону або 30–60 мг преднізо­лону; контроль глікемії;
• якщо немає відновлення свідомості, ввести 10–20% р-н глю­кози для підтримки глікемії в межах 7–11 ммоль/л, контроль глікемії кожні 30–60 хв.;
• магнію сульфат 5–10 мл 25% р-ну в/в струминно повільно у випадку затяжної коми для профілактики набряку мозку.