ГоловнаЕндоскопіяГрижа стравохідного отвору діафрагми та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ)
Грижа стравохідного отвору діафрагми та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ)
КЛАСИФІКАЦІЯ ГРИЖ СТРАВОХІДНОГО ОТВОРУ ДІАФРАГМИ
І тип. Аксіальні грижі стравохідного отвору діафрагми. EGJ зміщується з черевної порожнини у грудну і назад або фіксоване у грудній порожнині. Відповідно грижі бувають ковзними (нефіксованими) і фіксованими.
ІІ тип. Параезофагальна грижа – характеризується обмеженим дефектом у стравохідно-діафрагмальній мембрані ліворуч від стравоходу, EGJ залишається в його нормальному положенні.
ІІІ тип. Змішана – характеризується розширенням грижового отвору, переміщенням вище діафрагми як EGJ, так і дна шлунка.
IV тип. У грудну порожнину переміщені інші органи черевної порожнини (товстий кишечник, селезінка, тонкий кишечник).
Відстань між Z-лінією і діафрагмальним вдавленням (A і B відповідно на Рис.3.2) становить >2 см. У нормі вона становить <0,5 см. При ретрофлексії діафрагмальне вдавлення (чорні стрілки на Рис.3.3) не щільно прилягає до ендоскопа. “Дзвоноподібний” вигляд представляє стравохідний мішок. Слизова оболонка шлунка виглядає втягнутою в грижовий мішок.
Рис.3.12 Овальні ерозії трохи вище лінії Z.
Клас A Один або декілька розривів слизової оболонки довжиною не більше 5 мм, які не простягаються між вершинами двох складок слизової оболонки. Клас B Один або більше розривів слизової оболонки довжиною >5 мм, які не простягаються між вершинами двох складок слизової оболонки. Клас C Один або більше розривів слизової оболонки між вершинами двох або більше складок слизової оболонки, що охоплюють <75% окружності. Клас D Один або більше розривів слизової оболонки, що охоплюють щонайменше 75% окружності стравоходу.
Рис.3.28 (а, б) Езофагіт з ексудатом, що поширюється аж до стравоходу. (в) Гігантська виразка дванадцятипалої кишки у того ж пацієнта.
Рис.3.29 (а, б) Ерозивний езофагіт. (в) Виразка препілоричного відділу з псевдодивертикулом у того ж пацієнта.
Супутня пептична виразка не є чимось незвичайним у пацієнтів, які страждають на тяжкий езофагіт. Гіперацидність зустрічається у 28% пацієнтів, які страждають на ГЕРХ.
Стравохід Барретта є відомим ускладненням ГЕРХ. Він характеризується полум’яподібним або пальцеподібним розростанням стовпчастого епітелію шлунка в стравохід, що, як правило, свідчить про кишкову метаплазію. Залежно від ступеня ураження з боку стравохідно-шлункового переходу (визначається як верхня межа видимої шлункової складки), його класифікують як короткосегментний (<3 см) або довгосегментний (>3 см) стравохід Барретта. Однак, ендоскопічна максимальна (М) та окружна (С) протяжність ураження в сантиметрах (Празькі критерії С і М) є сучасною рекомендацією для опису стравоходу Барретта. Через його передраковий потенціал для виявлення дисплазії рекомендовано проводити біопсію з чотирьох квадрантів, кожні 1-2 см, а також біопсію будь-якого підозрілого ураження (Сіетлський протокол). Дисплазію стравоходу легкого та середнього ступеня лікують традиційною антирефлюксною терапією та тримають під наглядом. Високодиференційовану дисплазію лікують за допомогою ендоскопічної абляції або хірургічного висічення.
sutura.org.ua
ASGE
ACG
AGA
Скринінг
Відсутність хвороби Барретта у підозрілих пацієнтів; подальший скринінг не потрібен
Хронічна ГЕРХ у віці >50 років
Білий чоловік >50 років з ГЕРБ
Відсутність дисплазії
Повторна ендоскопія через 1 рік та кожні 3 роки після цього.
Повторна ендоскопія та кожні 3 роки після цього.
Повторити ендоскопію та кожні 5 років після цього
Дисплазія низького ступеня
Ендоскопія щороку
Ендоскопія щороку
Підтверджено двома патологоанатомами; ендоскопія щороку, в іншому випадку кожні 2 роки
Таблиця 3.1 Протокол спостереження за стравоходом Барретта. Скорочення: ACG, Американський коледж гастроентерології; AGA, Американська гастроентерологічна асоціація; ASGE, Американське товаРис.тво шлунково-кишкової ендоскопії.