Отруєння рициною

Отруєння рициною – це гострий стан, який обумовлений токсичною дією білка рицину на організм. Патологія виникає при вживанні насіння рослини або при попаданні отрути в легені шляхом інгаляції. У потерпілого спостерігаються сильні абдомінальні болі, диспепсичні розлади, судомний синдром та порушення свідомості. Симптоматика доповнюється загальноінтоксикаційними ознаками. Для діагностики отруєння рициною має значення збирання анамнезу, аналізи крові, методи інструментальної візуалізації. Лікування включає виведення токсину з організму (по можливості) та призначення комплексу препаратів патогенетичної дії.

Кліщевина звичайна відноситься до відділу Magnoliophyta, класу Magnolipsida, порядку Euphorbiales, сімейства Euphorbiaceae, роду Ricinus, виду Ricinus communis L. Це однорічна трав’яниста рослина, яка має темно-зелений або червонуватий забарвлення, досягає до 1,8 м в . Рослина має червоне насіння з численними шипами, які чіпляються за одяг як кліщі. Звідси й походить російська назва. Хоча рицина має декоративне значення, вона дуже небезпечна і може стати причиною смертельних отруєнь.

Токсична дія рицини пов’язана з рицином – рослинним глікопротеїдом, вміст якого в насінні рослини досягає 3%. Білок складається з двох ланцюгів пептидів, які з’єднані між собою дисульфідним зв’язком. Отруйні властивості проявляються у вигляді пригнічення синтезу білка та аглютинації клітин. Смертельна доза при пероральному вжитку становить близько 0,03 мг/кг маси тіла. У 20 насінні міститься в середньому 1 мг отрути.

У чистому вигляді рицин – білий порошок без запаху, який легко розпорошується в повітрі, утворюючи аерозоль, добре розчиняється у воді. Він досить довго зберігається за низьких температур, проте при тривалому зберіганні у вигляді водного розчину поступово втрачає свої токсичні властивості. Отруєння рициною з’являються при ковтанні насіння рослини або при вдиханні дрібнодисперсного аерозолю, що містить рицин.

Випадки отруєння можливі при випадковому вживанні людиною насіння рицини. Такі ситуації частіше зустрічаються у дітей, яким подобається незвичайна форма та яскравий колір насіння, через що вони намагаються спробувати їх на смак. Екстракт рицини розглядається як бойова отруйна речовина, тому не виключено її застосування під час воєнних дій та в диверсійних цілях.

Ріцин може проникати в організм через слизові оболонки шлунково-кишкового тракту, альвеолярно-капілярний бар’єр, ранові поверхні на шкірі. Потім речовина потрапляє у кровоносне русло, частково фіксується на поверхні еритроцитів та клітин ендотелію. У крові він довго не затримується, оскільки протягом кількох хвилин залишки білка руйнуються протеолітичними ферментами. Подальші токсичні ефекти пов’язані з ураженням різних органів та тканин.

При отруєнні рициною рицин має цитотоксичну та цитостатичну дію. Механізм впливу речовини на клітину поділяють на 3 фази. У першій фазі відбувається фіксація токсину на мембрані клітин. Потім речовина проникає усередину клітини за допомогою ендоцитозу. Цей процес може прискорюватися при підвищенні у крові речовин, що підсилюють проникність біологічних мембран. На третьому етапі відбувається ушкодження клітини.

Рицин найсильніше діє великі субодиниці рибосом, відповідальні синтез білків на матриці інформаційної РНК. Токсин пов’язується з певними зонами рибосом, які забезпечують взаємодію Космосу з факторами елонгації. В результаті порушуються процеси синтезу та подовження білкових ланцюгів, через що клітина гине. Цитотоксична дія посилюється при активації рицином протеолітичних ферментів та індукції руйнування клітинних білків.

При отруєнні рициною важливу роль відіграє механізм аутотоксичної дії. Невеликі дози рицину здатні активувати процес розподілу клітин, особливо Т-лімфоцитів. Велика кількість імунних клітин на тлі загального інтоксикаційного ефекту можуть атакувати власні тканини організму на кшталт аутоімунних реакцій. При цьому активуються інші складові системи фагоцитозу, відбувається автоушкодження тканин.

Клінічні прояви залежать від способу влучення рицину в організм. Найчастіше спостерігається пероральний шлях отруєння токсином. У цьому випадку симптоми виникають через 10-12 годин. Несподівано з’являються сильні болі та різі по всьому животу, які нагадують коліку або гостру хірургічну патологію. Больовий синдром супроводжується нудотою, блюванням, багаторазовим проносом. При глибокому ураженні кишкової стінки в калових масах видно домішки крові.

Після кишковими симптомами виникають загальні ознаки інтоксикації. Пацієнти страждають від лихоманки, головного болю, сильної спраги та зневоднення. Постраждалі перебувають у стані пригніченої свідомості, можуть відчувати галюцинації. Вони знижується артеріальний тиск, виникають судоми, зменшується обсяг сечі через ураження нирок. При залученні до процесу печінки виникає гострий токсичний гепатит, що супроводжується жовтяницею.

При попаданні рицину на ранові поверхні спостерігається інтоксикаційний синдром, на місці ураження виникає глибока виразка, яка довго не гоїться. Летальні наслідки менш ймовірні. Якщо отруєння відбулося при вдиханні токсину, симптоматика маніфестує ураженням легень та бронхів: болісним кашлем, болями та печінням у грудях, задишкою зі свистячим диханням. Попадання отрути у вічі проявляється картиною панофтальміту.

Отруєння рициною – вкрай небезпечний стан, який нерідко завершується смертю пацієнта на 2-7 день хвороби. Ріцин у 6 разів токсичніший, ніж ціанід, тому такі випадки залишаються серйозною проблемою сучасної токсикології. У пацієнтів, які уникли летального наслідку, виникають некрози легень, печінки, нирок, які завершуються функціональною недостатністю цих органів. Поразка очей загрожує сліпотою.

Пацієнти з ознаками отруєння рициною перебувають у тяжкому стані, тому первинний огляд проводиться лікарями швидкої допомоги або реанімаційного відділення. Для уточнення виду отруйної речовини необхідно з’ясувати анамнез захворювання, опитати свідків події чи родичів, які мають додаткову інформацію. Діагностика проводиться одночасно з початком лікувальних заходів та включає наступні методи:

• Інструментальне обстеження. Діагностичну програму призначають з урахуванням провідних симптомів конкретного хворого. Найчастіше на етапі первинного обстеження проводять УЗД органів черевної порожнини, рентгенографію або КТ грудної клітки, комп’ютерну томографію головного мозку.
• Клінічний аналіз крові. У гемограмі протягом 2-3 тижнів з моменту отруєння спостерігається анемія, стійкий нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення рівня лімфоцитів та моноцитів. Еритроцити мають нормальну форму та розміри, що дозволяє виключити інші види анемії (залізодефіцитну, В12-дефіцитну).
• Коагулограма. У гострому періоді отруєння спостерігається збільшення рівня фібриногену, активація перетворення фібриногену на щільний фібрин. За результатами аналізів визначають ознаки дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові.

Диференційна діагностика

Отруєння рициною не має патогномонічних симптомів, тому вимагає диференціювання з іншими рослинними та синтетичними отрутами. При шлунково-кишковому синдромі необхідно виключити хірургічні захворювання черевної порожнини:

При гематурії проводять диференціальну діагностику із сечокам’яною хворобою, раком нирки або сечового міхура.

Першу допомогу постраждалому надають ще до госпіталізації. Якщо людина з’їла насіння нещодавно, необхідно промити шлунок. Для цього дають багато підсолене пиття і викликають блювоту. Такі дії можна проводити, якщо пацієнт перебуває у свідомості, не страждає від неприборканого блювання та діареї. При попаданні токсину у вічі чи шкіру уражене місце промивають під проточної водою. Далі пацієнта якнайшвидше госпіталізують у відділення невідкладної терапії.

Специфічні антидоти при отруєнні рициною відсутні. З огляду на швидкий розпад речовини у крові, методи екстракорпоральної детоксикації малоефективні. Основу лікування становить патогенетична терапія, спрямовану підтримку вітальних функцій організму, корекції виниклих органних ускладнень. Симптоматично застосовують анальгетики, жарознижувальні препарати, інфузійні розчини глюкози та електролітів.

Враховуючи високу токсичність рицину, при отруєнні рициною прогноз несприятливий. Велика ймовірність смерті в гострому періоді хвороби, при успішному виведенні з інтоксикації спостерігаються віддалені наслідки з боку легень, печінки, ШКТ та інших органів. Для попередження небезпечних станів необхідно пояснити дітям правила поведінки з рослинами, виключати вживання ягід і насіння невідомого походження.