Панкреатит у дітей

Панкреатит у дітей – Запалення тканини і проток підшлункової залози, обумовлене посиленням активності власних панкреатичних ферментів. Панкреатит у дітей проявляється гострим болем в епігастрії, диспепсичними розладами, підвищенням температури; при хронізації – зниженням апетиту, нестійким випорожненням, втратою ваги, астеновегетативним синдромом. Діагноз панкреатиту у дітей ґрунтується на результатах дослідження ферментів крові та сечі, копрограми, УЗД, рентгенографії, КТ черевної порожнини. При панкреатиті у дітей показані щадна дієта, спазмолітична та антисекреторна терапія, ферментні препарати, антибіотики; за необхідності – оперативне втручання.

Панкреатит у дітей – автокаталітична ферментативна запально-дистрофічне ураження підшлункової залози. Поширеність панкреатиту серед дітей із патологією травного тракту становить 5-25%. Перебіг панкреатиту у дитини, на відміну від дорослої, має свої особливості: захворювання може викликатися широким колом екзогенних та ендогенних факторів, протікати малосимптомно, маскуватися іншими захворюваннями травного тракту: гастритом, гастродуоденітом, дисбактеріозом кишечника та ін. Пошук методів раннього виявлення у дітей є актуальним завданням педіатрії та дитячої гастроентерології.

Розвиток панкреатиту в дітей віком зумовлено патологічним впливом на підшлункову залозу власних активованих ферментів (насамперед, протеаз), що ушкоджують тканини, вивідні протоки і судини залози. Саморуйнування органу призводить до розвитку в ньому запальної реакції, а викид у кров та лімфу ферментів та токсичних продуктів розпаду тканин – до вираженої загальної інтоксикації.

Хронічне запалення здебільшого має вторинний характері і може бути наслідком перенесеного гострого панкреатиту у дітей. Маніфестація панкреатиту у дітей відбувається під дією різних етіологічних факторів механічного, нейрогуморального та токсико-алергічного характеру.

Причиною панкреатиту у дітей може бути порушення відтоку панкреатичного секрету, що виникає при аномаліях розвитку або обструкції вивідних проток підшлункової залози, 12-палої кишки та жовчного міхура; тупих травм живота; гельмінтози (аскаридозі); на фоні захворювань ШКТ (виразкової хвороби, гастродуоденіту, холециститу, гепатиту, жовчнокам’яної хвороби); злоякісної патології (рака підшлункової залози)

Надмірна стимуляція підшлункової залози з підвищенням активності панкреатичних ферментів може розвиватися при неправильному харчуванні дитини – порушенні режиму їди; переїданні, вживанні жирних, гострих страв, чіпсів, газованих напоїв, фаст-фуду та ін.

Панкреатит у дітей може бути пов’язаний із хворобами сполучної тканини, ендокринопатіями, обмінними порушеннями (ожирінням, гемохроматозом), гіпотиреозом, муковісцидозом, хронічною нирковою недостатністю; перенесеними гострими вірусними та бактеріальними інфекціями (епідемічним паротитом, вітряною віспою, герпесвірусною інфекцією, дизентерією, сальмонельозом, сепсисом).

За характером перебігу панкреатит у дітей може бути гострим та хронічним. Гострий панкреатит у дітей характеризується катаральним запаленням та набряком підшлункової залози; у важких випадках – крововиливами, некрозом тканини та токсемією. При хронічному панкреатиті у дітей запальний процес прогресує на тлі дегенеративних змін – склерозу, фіброзу та атрофії паренхіми підшлункової залози та поступового порушення її функції. Для дітей шкільного віку більш властиво хронічний, часто латентний перебіг панкреатиту; гостра форма у всіх вікових групах трапляється рідко.

Залежно від клініко-морфологічних змін підшлункової залози виділяють гострий набряковий (інтерстиціальний), геморагічний, гнійний панкреатит у дітей та жировий панкреонекроз.

Хронічні панкреатити в дітей віком можуть відрізнятися за походженням (первинний і вторинний); за течією (рецидивуючий та латентний); за тяжкістю течії (легка, середньоважка та важка форми). Рецидивуючий панкреатит у дітей проходить стадії загострення, стихання загострення та ремісії; латентний – не супроводжується вираженими клінічними симптомами.

Реактивний панкреатит у дітей, що розвивається як реакція у відповідь підшлункової залози на різні запальні захворювання ШКТ, може бути оборотним при адекватній терапії основної патології або переходити в «істинний» панкреатит, супроводжуючись деструкцією залози. Виділяють спадковий панкреатит у дітей, що передається за аутосомно-домінантним типом.

Панкреатит у дітей, як правило, протікає у легкій формі; важкі (наприклад, гнійно-некротичні) форми трапляються вкрай рідко. Діти молодшого віку клінічні прояви панкреатиту зазвичай менш виражені.

Гострий панкреатит у дітей старшого віку проявляється різкими нападами болями в епігастральній ділянці, часто оперізувального характеру, з іррадіацією в праве підребер’я і спину. Панкреатит у дітей супроводжується диспепсичними розладами – втратою апетиту, нудотою, метеоризмом, діареєю, багаторазовим блюванням. Спостерігається підвищення температури тіла до 37 ° С, блідість та субиктеричність шкірних покривів, іноді – ціаноз та мармуровість шкіри обличчя та кінцівок; сухість у роті, білий наліт на язику. При панкреонекрозі та гнійному панкреатиті у дітей з’являються фебрильна температура, наростаюча інтоксикація, парез кишечника та симптоми подразнення очеревини, можливий розвиток колаптоїдного стану.

Симптоми хронічного панкреатиту у дітей визначаються тривалістю, стадією та формою захворювання, ступенем порушення функції підшлункової залози та інших органів шлунково-кишкового тракту. Дитини з хронічним панкреатитом можуть турбувати постійні або періодичні ниючі болі в епігастрії, що загострюються при похибках у харчуванні, після значного фізичного навантаження або емоційного напруження. Больові напади можуть тривати від 1-2 годин до кількох діб. При хронічному панкреатиті у дітей спостерігається зниження апетиту, печія, періодично – нудота, блювання, запори, що чергуються з діареєю, що супроводжуються втратою ваги; астеновегетативний синдром

Ускладненнями панкреатиту в дітей віком можуть бути помилкова кіста, панкреолитиаз, перитоніт, плеврит, цукровий діабет.

Діагностика панкреатиту у дітей ґрунтується на клінічній картині, результатах лабораторних та інструментальних досліджень. При пальпації підшлункової залози спостерігаються позитивні симптоми локальної хворобливості (Керте, Кача, Мейо-Робсона). При гострому панкреатиті в дітей віком у загальному аналізі крові відзначається помірний чи виражений нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення ШОЕ; у біохімічному аналізі крові – збільшення активності ферментів підшлункової залози (ліпази, трипсину, амілази), гіперглікемія. Для оцінки екзокринної секреції підшлункової залози призначається копрограма та ліпідограма калу, визначення активності еластази-1 у стільці. Наявність у дитини стеатореї та креатореї є патогномонічною ознакою хронічного панкреатиту.

УЗД підшлункової залози та черевної порожнини дозволяє виявити збільшення об’єму органу, наявність ділянок некрозу, а також ущільнення та неоднорідність паренхіми. Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини виявляє зміни у органах травного тракту, наявність конкрементів. При необхідності виконуються КТ та МРТ черевної порожнини.

Диференціальна діагностика панкреатиту у дітей проводиться з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, гострим холециститом, жовчною чи нирковою колікою, гострою кишковою непрохідністю, гострим апендицитом.

Терапія панкреатиту в дітей віком зазвичай включає консервативну тактику, спрямовану функціональний спокій підшлункової залози, купірування симптомів, усунення етіологічних чинників.

Лікування гострої фази панкреатиту у дітей проводиться у стаціонарі з обов’язковим постільним режимом та «харчовою паузою» – голодуванням протягом 1-2 діб. Показано лужну мінеральну воду, парентеральне введення розчину глюкози, за показаннями – гемодезу, плазми, реополіглюкіну, інгібіторів протеолітичних ферментів. Після харчової адаптації призначається дієта, що не стимулює панкреатичну секрецію і забезпечує механічне та хімічне щадіння травного тракту.

Медикаментозна терапія панкреатиту у дітей включає аналгетики та спазмолітичні засоби; антисекреторні препарати (пірензепін, фамотидин); препарати ферментів підшлункової залози (панкреатин); при тяжкому перебігу – інгібітори протеаз (пентоксил). До складу комплексного лікування панкреатиту у дітей можуть входити кортикостероїди, антибіотики, антигістамінні засоби; препарати, що покращують мікроциркуляцію (дипіридамол, пентоксифілін).

Хірургічне лікування проводиться при прогресуванні деструкції підшлункової залози, розвитку панкреонекрозу та неефективності консервативної терапії панкреатиту у дітей. У цьому випадку операцією вибору може бути резекція підшлункової залози, некректомія, холецистектомія, дренування абсцесу підшлункової залози.

Легка форма гострого панкреатиту в дітей віком має сприятливий прогноз; при геморагічній і гнійній формі, а також панкреонекроз великий ризик летального результату. Прогноз хронічного панкреатиту в дітей віком залежить від частоти загострень.

Профілактика панкреатиту в дітей віком включає раціональне, адекватне віку харчування, попередження захворювань ШКТ, інфекційних, системних, глистних захворювань, прийом медикаментів суворо за призначенням лікаря. Діти з хронічним панкреатитом підлягають диспансерному спостереженню педіатра та дитячого гастроентеролога, курсовому протирецидивному та санаторно-курортному лікуванню.