Отруєння грибами

Класифікація грибних токсинів:

1. гастро-ентеротропної дії (енталома отруйна, рядовка отруйна, опеньок несправжній сірчано-жовтий, опеньок несправжній цегляно-червоний, печериця темнолоскутна, печериця отруйна та ін.);
2. нейровегетотропної дії (мухомор червоний, мухомор пантериновий, іноцибе Патуйяра, іноцибе смугастий, клітоцибе воскоподібний та ін.);
3. гепато-нефротропної дії (бліда поганка зелена, біла та жовта; строчок звичайний, павутинник помаранчево-червоний, лепіота коричнево-червоніюча).

Діагностика

Ґрунтується на даних анамнезу та клінічних проявах, які варіюють залежно від виду гриба:

1.   Отруєння токсинами гастро-ентеротропної дії:

1. нудота, блювання, діарея, біль у животі розвиваються в перші 20 хв. — 2 год. після отруєння, тривають 1–2 доби;
2. лабораторні зміни: лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної фор­мули ліворуч, помірна протеїнурія з лейкоцитурією, зміни елек­тролітів, підвищення рівню α-амілази крові.

2.   Отруєння токсинами нейровегетотропної дії:

1. порушення свідомості, марення, галюцинації, судоми розвива­ються через 30–120 хв.; можуть поєднуватись з дисфункцією ШКТ;
2. холінергічний синдром — міоз, слиновиділення, бронхорея, бронхоконстрикція, біль у животі, нудота, блювання, діарея;
3. антихолінергічний синдром — мідріаз, сухість слизових обо­лонок та шкірних покривів; лабораторні зміни (див. «Отруєння грибними токсинами гастро-ентеротропної дії»).

3.   Отруєння токсинами гепато-нефротропної дії:

1. симптоми з’являються через 6–16 год. після отруєння і пізніше; латентний період 1–2 доби;
2. гастро-ентероколітичний період триває 24–72 год.;
3. гепато-нефротичний період починається на 4–5 добу і триває 2–3 тижні: жовтяниця, геморагічний синдром, енцефалопатія, гепатомегалія, олігоанурія.

Лабораторні  зміни:

• у гастроентероколітичному періоді (див. «Отруєння грибни­ми токсинами гастро-ентеротропної дії»);
• у гепато-нефротичному періоді: підвищення рівня амінотрансфераз, білірубіну, α-амілази, сечовини, креатиніну, зниження рівня протромбіну, зміни електролітів, глюкози крові, лейко­цитоз, підвищення гематокриту, помірна протеїнурія з лей­коцитурією, еритроцитурією, циліндрурією.

Основні принципи невідкладної допомоги

1. Деконтамінація токсину, що не всмоктався:
   • попереднє випорожнення шлунка перед його промиванням шляхом рефлекторної стимуляції блювання;
   • зондове промивання шлунка до чистих промивних вод, не­зважаючи на час, коли були спожиті гриби (вміст має бути направлений на токсикологічний аналіз), з подальшим введен­ням через зонд активованого вугілля спочатку в дозі 1 г/кг ваги;
   • сорбіт 1–2 г/кг маси тіла на добу в 2–3 прийоми додають до ак­тивованого вугілля, якщо відсутня діарея.

NB! Якщо пацієнта турбує багаторазове блювання чи діарея, не ре­комендовано усувати їх медикаментозно, оскільки ці механізми сприя­ють деконтамінації.

2. Виведення з організму токсинів, що всмоктались:
   • ентеральне та парентеральне водне навантаження сольови­ми, колоїдними р-нами, глюкозою — 2–3 л/добу; тривалість має відповідати наявності гастро-інтестинальних порушень, вираженості та динаміці синдрому токсико-ексикозу;
   • стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: донатори SH-груп (ацетилцистеїн 140 мг/кг перорально, потім по 50–70 мг/кг на 5% р-ні глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год.));
   • стимуляція реакцій глюкуронізації (фенобарбітал у дозі 3–5 мг/кг на добу в 3 прийоми); гепа-топротектори: аргініну глутамат перорально 0,75 г 3 рази на добу;
   • за отруєння грибними токсинами нейровегетотропної та гепато-нефротропної дії — екстракорпоральні методи детоксикації (обмінний плазмоферез, гемосорбція, плазмосорбція, перитонеальний діаліз, гемодіаліз, гемофільтрація, гемодіафільтрація).

3. Заходи щодо ситуаційної та корегувальної терапії:
   • у разі отруєння токсинами гастро-ентеротропної дії (див. «Зневоднення»);
   • у разі отруєння токсинами нейровегетатропної дії:

1. за холінергічного синдрому (переважання мускарину): атро­пін 1–2 мл 0,1% (1–2 мг) р-ну п/ш або 1–2 мл на 10–20 мл 0,9% р-ну NaCl в/в струминно до початкових проявів переатропінізації; діа­зепам 0,12–0,8 мг/кг 0,5% р-ну на добу в/в в 2–4 введення (0,3–0,5 мг/кг за хв.), не більше 10 мг в/в стуминно; верапаміл 0,25% р-н у дозі 0,1–0,2 мг/кг в/в; реактиватори холінестерази (тільки протя­гом першої доби): 15% р-н тримедоксиму бромід (1–3 мг/кг в/в по­вторно через 1–2 годину за показаннями — до припинення фасцикуляцій;
2. за антихолінергічного синдрому (переважання мускаридину, мусцимолу, іботенової кислоти): фізостигмін 0,5–2 мл 0,1% р-ну в/в повільно;
   • оксибутират натрію 0,5–0,75 мл/кг (100–150 мг/кг) маси тіла 20% водного р-ну в/в струминно повільно (1–2 мл/хв.) або сібазон 0,5 мг/кг маси тіла 0,5% р-ну в/в струминно повільно, або п/ш за судомного синдрому;
   • піридоксину гідрохлорид 2,5% р-ну 25–100 мг/кг на добу в/в (50 мг кожні 6 год., до усунення ацидозу) за гиромітрового, ореланінового синдромів та гемолізу;
   • пеніциліну натрієва сіль (антидот блідої поганки) до 1 млн. ОД/кг маси тіла на добу в/в струминно протягом 3 діб, разову дозу розчиняють у 5–10 мл стерильної води для ін’єкцій або 0,9% р-ну NaCl в/в струминно повільно протягом 3–5 хв. (з 4-ї доби від моменту прийому грибів доза пеніциліну зни­жується до терапевтичної), силібінін 20–50 мг/кг маси тіла на добу перорально; кислота тіоктова 300–600 мг 2 рази/добу на 250 мл 0,9% р-ну NaCl в/в крапельно протягом 30 хв. (флакон закрити фольгою) за підозри на отруєння блідою поганкою.