Регуляція функцій організму людини здійснюється крім нервової системи гормонами ендокринних залоз. В той же час ендокринна, або гуморальна (хімічна) регуляція підпорядкована нервовій системі. Обидві системи функціонально найтіснішим чином між собою взаємодіють і становлять єдину нейрогуморальну регуляцію організму.
Є два поняття промежини (perineum). Перше, вужче (гінекологічне), визначає м’які тканини (шкіра, м’язи, фасції), що розміщені між переднім краєм відхідника і задньою спайкою великих соромітних губ у жінок та задньою стінкою калитки у чоловіків. Друге, ширше (анатомічне), поняття визначає промежину як комплекс м’яких тканин, що формують тазове дно і закривають нижній отвір таза, що обмежений: спереду – нижнім краєм симфізу, ззаду – верхівкою куприка, з боків – нижніми гілками лобкових i сідничних кісток та сідничними горбами (мал. 131, 132).
Жіноча статева система (systema genitale femininum) поділяється на внутрішні жіночі статеві органи та зовнішні жіночі статеві органи….
До складу чоловічої статевої системи (systema genitale masculinum) входять внутрішні та зовнішні чоловічі статеві органи…
До сечових органів належать нирки, сечоводи і сечовий міхур. Нирка (ren) – парний орган, що має квасолеподібну форму.
Плевра (pleura)– серозна оболонка, що утворює в грудній клітці два окремих, ізольованих серозних мішки, в кожному з яких розміщується окремо…
Трахея (trachea) є продовженням гортані і розміщена по серединній лінії. Починається на рівні верхнього краю тіла VII шийного хребця і з’єднується з гортанню за допомогою персне-трахейної зв’язки (lig. сricotracheale). Закінчується трахея на рівні верхнього краю тіла V грудного хребця, де вона роздвоюється на правий і лівий головні бронхи. Це місце називається роздвоєнням трахеї (bifurcatio tracheae). Довжина трахеї у дорослої людини коливається від 8,5 см до 15 см, найчастіше вона дорівнює 10–11 см.
Гортань (larynx) розташовується в передній дiлянцi шиї. Скелетотопiя: гортань розмiщена на рiвнi IV – VI шийних хребцiв. Синтопiя: спереду вiд гортанi розташовуються пiдпiд’язиковi м’язи (груднинно-пiд’язиковий, груднинно-щитоподібний, щито-пiд’язиковий) ззаду вiд гортанi – гортанна частина глотки, з бокiв – судинно-нервовий пучок шиї (загальна сонна артерiя, внутрiшня яремна вена, блукаючий нерв) та частки щитоподiбної залози, вгорi гортань пiдвiшена до пiд’язикової кістки, внизу вона продовжується в трахею.
До органів дихальної системи (systema respіratorium) належать: ніс, носова частина глотки, ротова частина глотки, гортань, трахея, бронхи, легені.
Процес еволюційного розвитку внутрішніх органів підтверджує спільність їх походження. У зародка на ранніх стадіях ембріонального розвитку утворюються зяброві дуги та щілини, з яких потім формуються інші органи.
Печінка (hepar) – найбільша залоза тіла людини, їі маса у дорослих дорівнює в середньому 1500 г, приблизно 1/50 від маси всього тіла. У новонародженого печінка займає більшу частину черевної порожнини і становить 1/20 від маси тіла.
Товста кишка (intestinum crassum) діаметром майже в два рази більша за тонку, а довжина її від клубового сосочка до відхідника – 1,5 – 2 м. Товста кишка поділяється на три основні частини: сліпу кишку, ободову кишку і пряму кишку (мал. 148).