Транзиторна ішемічна атака

Визначення. Транзиторна ішемічна атака (ТІА) — це епізод нев­рологічної дисфункції, що викликаний фокальною ішемією го­ловного чи спинного мозку, сітківки без ознак гострого інфаркту мозку під час нейровізуалізації. ТІА зазвичай триває від декількох хвилин до години. Вогнищева симптоматика піддається повному регресу до 24 годин. Діагноз ставиться ретроспективно.

Коментар. Ішемічний інсульт — це смерть клітин головного мозку у зв’язку з тривалою ішемією з розвитком стійких вогнищевих симптомів ушкодження, що триває більше 24 годин.

Діагностика

Клінічні ознаки визначаються вазотопічними особливостями патологічного процесу:

1. порушення чутливості (оніміння, гіпестезія), які обмежено захоплюють локальні ділянки шкіри, обличчя й кінцівок;
2. слабкість, локалізована в одній кінцівці, або слабкість, що захоплює одну м’язову групу (кисть, ступня, пальці);
3. чутливі та рухові розлади в правій чи лівій половині тіла (за гемітипом);
4. парціальні або вторинно-генералізовані судоми;
5. сліпота на одне око (внаслідок ішемії сітківки в поєднанні зі слабкістю в кінцівках протилежної сторони);
6. нудота, блювання, гикавка, системне запаморочення, дифуз­ний гіпергідроз, блідість шкіри, порушення статики, координації, спонтанний горизонтальний ністагм, дефекти полів зору, двоїння в очах, порушення ковтання або мови, зміна голосу;
7. напади різкої м’язової гіпотонії та знерухомленість без втра­ти свідомості;
8. втрата свідомості.

Пацієнтам з підозрою на ТІА рекомендується проведення в екстреному порядку комп’ютерної томографії (КТ) чи магнітно-резонансної томографії головного мозку, що дозволить виключити мозковий інсульт; доплерографії судин голови та шиї, КТ-ангіографії, МР-ангіографія з метою виключення стенозу артерій; холтерівського моніторування, добового моніторування АТ.

Основні принципи невідкладної допомоги

Госпітальний етап:

1. Отримання інформації про пацієнта.
2. Встановлення прізвища, віку, статі хворого, обставин виник­нення судинно-мозкового епізоду (вдома, на роботі, в іншому місці).
3. Встановлення точного часу виникнення симптомів, основних ознак неврологічного дефіциту.
4. Основні важливі відомості про супутні (коморбідні) захворюван­ня та стани (цукровий діабет), прийом аспірину чи антикоагулянтів.
5. Отримується інформація про поточний стан хворого — вітальні функції (дихальна функція, АТ та його динаміка, ритм серцевої діяльності, температура тіла), стан свідомості за шкалою Глазго.
6. Об’єктивні неврологічні симптоми.

Стандарти терапії:

1. Аспірин 300 мг (1-й день, в подальшому — 100 мг/день) або клопідогрель 75 мг (згідно показів) чи інший вид антиагрегантної терапії (агренокс, комбінація аспірину та клопідогрелю в особли-вих обставинах); у разі фібриляції передсердь перевага надається варфарину, дабігартрану, рівароксабану.
2. Забезпечення водно-електролітного балансу — в/в введення фізіологічного р-ну (р-н Рінгера) та перорально (зонд) введення рі­дини у відношенні 1:3 — 1:4 до середньої добової норми 3 л.
3. При відсутності протипоказань (низький АТ) — в/в введення р-ну магнезії: 25% до 20 мл на добу.
4. Оральне та парентеральне (за показами) харчування 3–5 ра­зів на добу.
5. З другої доби призначення стандартних засобів вторинної профілактики — антигіпертензивна терапія та статини.
6. Хворим на цукровий діабет — р-н альфа-ліпоєвої кислоти 1200 мг/добу в/в крапельно.
7. Комплекс вітамінів групи «В».
8. Протинабрякова, протисудомна терапія за показами (манніт, фуросемід, сібазон, гідазепам).

Профілактика основних ускладнень:

1. Фізична профілактика легеневих ускладнень, аспірації.
2. Пасивна гімнастика, гігієна шкіри.
3. Рання активізація та вертикалізація.
4. При критичному рівні ризиків тромбозу вен кінцівок — низь­комолекулярні гепарини.
5. При ризику легеневої та сечової інфекції — антибіотикотерапія.
6. Корекція рівня цукру крові.
7. Корекція підвищеної температури тіла (фізичні засоби, пара­цетамол чи ібупрофен кожні 3–6 годин, за показами.