Передменструальний синдром

Передменструальний синдром – симптомокомплекс, що циклічно повторюється, що спостерігається в другій половині менструального циклу (за 3 -12 днів до менструації). Має індивідуальну течію, може характеризуватись головним болем, різкою дратівливістю або депресією, плаксивістю, нудотою, блюванням, шкірним свербежем, набряками, болями в животі та в ділянці серця, нападами серцебиття і т. д. Нерідко спостерігаються набряки, шкірні висипання, метеоризм нагрубання молочних залоз. У важких випадках може розвинутись невроз.

Передменструальний синдром, або ПМС, називаються вегето-судинні, нейропсихічні та обмінно-ендокринні розлади, що виникають під час менструального циклу (частіше в другій фазі). Синонімами цього стану, які у літературі, є поняття «передменструальна хвороба», «синдром передменструального напруги», «циклічна хвороба». З передменструальним синдромом не з чуток знайома кожна друга жінка у віці після 30 років, у жінок до 30 років цей стан зустрічається дещо рідше – у 20% випадків. Крім того, прояви передменструального синдрому зазвичай є супутниками емоційно-нестійких, худорлявих, астенічного типу статури жінок, які частіше займаються інтелектуальною сферою діяльності.

До теперішнього часу гінекологія як наука не може однозначно сказати, які фактори та причини лежать в основі розвитку передменструального синдрому. Вважається, що сприяють виникненню та більш тяжкому перебігу ПМС раніше перенесені стреси, нейроінфекції, хірургічне переривання вагітності (аборт), травми та операції, а також різні гінекологічні та загальносоматичні захворювання, що створюють фон для проявів передменструального синдрому.

Найбільш поширеною є думка, що причинами, що визначають розвиток передменструального синдрому, є гормональні коливання, що відбуваються в жіночому організмі протягом менструального циклу. Ці спостереження є основою гормональних теорій походження передменструального синдрому.

Одна з теорій розглядає як основну причину передменструального синдрому – зміна співвідношення гормонів прогестерону та естрогену у другій половині менструального циклу. Надлишок вироблення естрогенів веде до затримки рідини в тканинах, набряках, набухання молочних залоз, серцево-судинних порушень. Вплив естрогенів на структури мозку викликає нервово-емціональні порушення – депресію чи агресію, дратівливість, плаксивість тощо. буд. Інша гормональна теорія пов’язує передменструальний синдром з гіперсекрецією гормону пролактину, що викликає затримку води та натрію, зміни у грудних залозах.

У розвитку передменструального синдрому також доведено певну роль простагландинів – гормоноподібних речовин, що виробляються в тканинах організму та беруть участь у регуляції багатьох фізіологічних процесів. Надлишок простагландинів викликає мігренеподібні головні болі, травні розлади, вегето-судинні реакції.

Інші численні теорії розглядають причин виникнення передменструального синдрому розлади водно-сольового обміну (теорія водної інтоксикації), дефіцит вітамінів (вітаміну А, В6) і мікроелементів (кальцію, магнію, цинку), генетичний фактор, гіпоталамічні порушення. Ряд дослідників вважає, що передменструальний синдром викликається цілим комплексом причин, які є індивідуальними у кожному клінічному випадку. Тому діагностика передменструального синдрому має свою специфіку та певні складнощі.

Виходячи з провідних симптомів, що супроводжують передменструальний синдром, розрізняють такі форми розладів: нейропсихічна, цефалгічна, набрякла, кризова, атипова. Часто ці форми передменструального синдрому немає ізольовано, тому лікування ПМС зазвичай носить симптоматичний характер.

Для нейропсихічної форми передменструального синдрому характерні порушення в емоційній та нервовій сферах: безсоння, слабкість, нестійкість настрою, дратівливість, плаксивість, агресія, стомлюваність, безпричинна туга, депресія (аж до суїцидальних думок), необгрунтоване почуття страху, , запаморочення. На тлі нейропсихічних розладів також відзначаються порушення з боку апетиту, метеоризм (здуття живота), болючість та нагрубання грудних залоз.

У клінічній картині цефалгічної форми передменструального синдрому провідними є вегето-судинні та неврологічні симптоми: мігренеподібні напади головного болю, пронос, серцебиття, біль у ділянці серця, гіперчутливість до запахів та звуків, нервозність, безсоння. Характерним є головний біль, що пульсує у скронях, що супроводжується набряклістю повік, нудотою та блюванням. Цефалгічна форма передменструального синдрому часто розвивається у жінок з обтяженим анамнезом, які перенесли черепно-мозкові травми, нейроінфекції, тяжкі стреси. З супутніх патологій ці жінки зазвичай страждають на серцево-судинну патологію, гіпертензію, шлунково-кишкові захворювання.

При набряковій формі передменструального синдрому провідним проявом стає внутрішньотканинна затримка рідини та пов’язані з цим набряки обличчя та кінцівок, збільшення ваги, спрага, знижене сечовиділення. Крім того, відзначаються нагрубання молочних залоз, свербіж шкіри, порушення травлення (метеоризм, запори, проноси), головні та суглобові болі тощо.

Перебіг кризової форми передменструального синдрому проявляється симпато-адреналовими кризами, що характеризуються нападами підйому артеріального тиску, тахікардії, болю серця без відхилень на ЕКГ, панічного страху. Закінчення кризу, як правило, супроводжує рясне сечовиділення. Нерідко напади провокуються стресами та перевтомами. Кризова форма передменструального синдрому може розвиватися з нелікованих цефалгічних, нейропсихічних або набрякових форм і зазвичай проявляється після 40 років. Фоном для перебігу кризової форми передменструального синдрому є захворювання серця, судин, нирок, травного тракту.

До циклічних проявів атипових форм передменструального синдрому відносять: підвищення температури тіла (у другій фазі циклу до 37,5 ° С), гіперсомнію (сонливість), офтальмоплегічну мігрень (головний біль з очворуховими порушеннями), алергічні реакції (виразковий стоматит і виразковий гінгівіт, аст синдром, неприборкане блювання, іридоцикліт, набряк Квінке та ін.).

При визначенні тяжкості перебігу передменструального синдрому виходять із кількості симптоматичних проявів, виділяючи легку та важку форму передменструального синдрому. Легка форма передменструального синдрому проявляється 3-4 характерними симптомами, що з’являються за 2-10 днів на початок менструації, чи наявністю 1-2 значно виражених симптомів. При тяжкій формі передменструального синдрому кількість симптомів збільшується до 5-12, вони з’являються за 3-14 днів до початку менструації. При цьому всі вони або кілька симптомів значно виражені.

Крім того, показником тяжкої форми перебігу передменструального синдрому завжди є порушення працездатності, незалежно від виразності та кількості інших проявів. Зниження працездатності зазвичай спостерігається при нейропсихічній формі передменструального синдрому.

Прийнято виділяти три стадії у розвитку передменструального синдрому:

1. стадію компенсації – симптоми виявляються у другу фазу менструального циклу та проходять з початком менструації; перебіг передменструального синдрому з роками не прогресує
2. стадію субкомпенсації – кількість симптомів збільшується, тяжкість їх посилюється, прояви ПМС супроводжують усю менструацію; з віком перебіг передменструального синдрому ускладнюється
3. стадію декомпенсації – раннє початок і пізніше припинення симптомів передменструального синдрому з незначними «світлими» проміжками, тяжкий перебіг ПМС.

Основним діагностичним критерієм передменструального синдрому є циклічність, періодичний характер скарг, що виникають напередодні менструації, та їх зникнення після менструації.

Діагноз «передменструальний синдром» може бути поставлений на підставі таких ознак:

• Стан агресії чи депресії.
• Емоційна неврівноваженість: перепади настрою, плаксивість, дратівливість, конфліктність.
• Поганий настрій, почуття туги та безвиході.
• Стан тривоги та страху.
• Зниження емоційного тонусу та інтересу до подій, що відбуваються.
• Підвищена стомлюваність та слабкість.
• Зниження уваги, погіршення пам’яті.
• Зміна апетиту та смакових пристрастей, ознаки булімії, збільшення ваги.
• Безсоння чи сонливість.
• Болюча напруга молочних залоз, набряки
• Головні, м’язові чи суглобові болі.
• Погіршення перебігу хронічної екстрагенітальної патології.

Прояв п’яти з вищеперелічених ознак за обов’язкової наявності хоча б одного з чотирьох перших дозволяє з упевненістю говорити про передменструальний синдром. Важливою ланкою діагностики є ведення пацієнткою щоденника самоспостереження, у якому вона протягом 2-3 циклів має відзначати порушення у своєму самопочутті.

Дослідження в крові гормонів (естрадіолу, прогестерону та пролактину) дозволяє встановити форму передменструального синдрому. Відомо, що набрякла форма супроводжується зменшенням рівня прогестерону у другій половині менструального циклу. Цефалгічна, нейропсихічна та кризова форми передменструального синдрому характеризуються підвищенням у крові рівня пролактину. Призначення додаткових методів діагностики диктується формою передменструального синдрому та провідними скаргами.

Виражене прояв церебральних симптомів (головний біль, непритомність, запаморочення) є показанням щодо МРТ чи КТ мозку для виключення його осередкових уражень. Показовими при нейропсихічній, набряковій, цефалгічній та кризовій формах передменструального циклу є результати ЕЕГ. У діагностиці набрякової форми передменструального синдрому велику роль грає вимір добового діурезу, облік кількості випитої рідини, проведення проб для дослідження функції виділення нирок (наприклад, проба Зимницького, проба Реберга). При болісному нагрубанні молочних залоз необхідно проведення УЗД молочних залоз або мамографії для виключення органічної патології.

Обстеження жінок, які страждають на ту чи іншу форму передменструального синдрому, проводиться за участю лікарів різних спеціальностей: невролога, терапевта, кардіолога, ендокринолога, психіатра і т. д. Призначається симптоматичне лікування, як правило, призводить до поліпшення самопочуття в другій половині менструального циклу.

У лікуванні передменструального синдрому застосовуються медикаментозні та немедикаментозні методи. Немедикаментозна терапія включає психотерапевтичне лікування, дотримання режиму праці та повноцінного відпочинку, лікувальну фізкультуру, фізіотерапію. Важливим моментом є дотримання збалансованого раціону харчування із вживанням достатньої кількості рослинного та тваринного білка, рослинної клітковини, вітамінів. У другій половині менструального циклу слід обмежити вживання вуглеводів, тваринних жирів, цукру, солі, кофеїну, шоколаду, спиртних напоїв.

Медикаментозне лікування призначається лікарем-фахівцем з урахуванням провідних проявів передменструального синдрому. Оскільки нейропсихічні прояви виражені при всіх форм передменструального синдрому, то практично всім пацієнткам показаний прийом седативних (заспокійливих) препаратів за кілька днів до передбачуваної появи симптомів. Симптоматичне лікування передменструального синдрому передбачає застосування болезаспокійливих, сечогінних, протиалергічних препаратів.

Чільне місце в медикаментозному лікуванні передменструального синдрому займає специфічна гормональна терапія препаратами-аналогами прогестерону. Слід пам’ятати, що лікування передменструального синдрому – це тривалий процес, який іноді триває протягом усього репродуктивного періоду, що вимагає від жінки внутрішньої дисципліни і неухильного виконання всіх приписів лікаря.